Вовча офіра

Годованець Микита Павлович

Вовк гнався за Ягням.
Ягня забігло в храм.
Жарці одразу двері на запори.
Прийшло до Вовка люте горе,
Та духом він не занепав;
Вовк на коліна впав:
— Святі отці! Молю уклінно вас —
Прийміть од мене жертву богу!
Скропив гріхами життьову дорогу,
А це настав і покаяння час —
Цією жертвою гріхи обмити
І перед богом замолити… —
Жерцям відомо: то — брехня,
Але чому не взять Ягня?
— В спасінні душ одмовити не можна,
Приємна богу жертва кожна. —
Собі м’ясце взяли,
А Вовку тельбухи дали.

Такий та на таких наскочить —
Ягняті повилазять очі.

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:

1 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Поділіться з друзями:
1 Коментар
Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Зареєструватись:
Відновити пароль: