Вовк і Кінь

Вовк спить і снить, звичайно, м’ясом.
Але бувають часом
На світі чудеса:
У непролазній гущині, в діброві,
Знаходить Вовк мішок вівса,
Хай він йому — мов те сідло корові.
Але дарма,
Голодному не позичать ума:
Під лісом Кінь табун свій стереже,
І спритний Вовк коло Коня уже:
— Я хочу друга любого відзначить,
Хай приязнь і любов на світі бачить.
Бери цю знахідку щасливу,
Не треба вам орати ниву…—
Не вслухався, який в словах душок,
Кінь зразу голову в мішок.
Вовк плига на Коня
І загризає серед дня.

Підступність вміє слугувать,
Стелити словом приязні й любові.
А ти вслухайсь, який душок у слові,
В мішок не квапся голову сувать.