Вовк-лікар
Годованець Микита Павлович
Вовк жив, як фон-барон у лісі.
Та не сиділося гульвісі:
Мотнувсь на луки соковиті, —
Там випасались коні ситі.
— Я — лікар ваш, панове.
Чував — хворієте на задні ноги? —
Кінь-сторож стрепенувсь
І посміхнувсь:
— Вітаєм наміри святі,
У мене тріска в копиті. —
Вовк забігає ззаду,
Щоб дать пораду
(У носі свердликом м’ясце смачне!),
А Кінь: копитом як смальне —
Вовк кров’ю вмився,
Мов п’яний поточився.
Кінь дякує, що гарно допоміг,
Що витягать тріски уміє з ніг. —
— Ти перевір, чи все там до ладу! —
А Вовк до лісу плазом:
— Та хай… зайду
Вже іншим разом…
Вовк накида дешеву допомогу —
Пошліть його під задню ногу!