Якось вранці зайчик знайшов біля своєї нірки посилку. У ній лежало дві книжки і лист.
– Ведмедику, друже! Прочитай мені швидше, що там написано! – попросив зайчик.
– Зараз-зараз, – відповів ведмедик і поправив окуляри.
«Любий зайцю! Пише тобі чарівник Знаєць з казкової країни Розумнії», – прочитав ведмедик, – «Я хочу розкрити тобі одну важливу таємницю, яка в твоєму житті дуже знадобиться. Але для цього тобі спочатку потрібно вивчити дві цих книжки. Коли ти дійдеш до останньої сторінки, то знайдеш карту. А за допомогою цієї карти відшукаєш скарб з таємницею».
– Таємниця, скарб! – заплескав у долоні зайчик, – давай швидше мені ці книжки!
Одна книжка називалася «Буквар». У ній були всі букви. Друга книжка називалася «Математика». У ній були цифри, які потрібно було додавати один до одного і віднімати один від одного.
Зайчику було непросто розібратися з цими книгами, але друзі ведмедик, білочка і лисеня йому допомогли. Минув деякий час, і зайчик вивчив обидві книги на пам’ять. Він знав всі букви, навчився читати слова і лічити цифри. Це виявилося зовсім нескладно. Ось, нарешті, зайчик дістався до останньої сторінки. Йому було легко розібратися з картою, адже тепер він читав написи і міг підрахувати, скільки кроків йому потрібно зробити по дорозі до скарбу. Але за компанію він взяв з собою своїх друзів.
Зайчик, ведмедик, білочка і лисеня легко подолали шлях до скарбу. Карта показувала, що він знаходиться в кінці лісу, біля найвищої сосни.
І ось, зайчик відкопав красиву старовинну скриню. А в скрині була записка, яку він прочитав сам:
– Любий зайчику! Ось і прийшов час розкрити тобі важливу таємницю. Тепер ти теж став одним з чарівників країни Розумнії! Ти навчився читати і рахувати, і ці навички дуже знадобляться тобі в житті. Вітаємо тебе в нашій команді! Твої друзі ведмежа, білочка і лисеня.
– Так це ви все придумали! – здивувався зайчик. – Значить, чарівника Знайця не існує?
– Існує! Ти і є чарівник Знаєць з країни Розумнії, – відповіли друзі. – Адже всі ми, хто вміє читати і рахувати, можемо стати чарівниками.
– Дякую вам, друзі, – сказав зайчик.
Відтоді він став ходити в лісову школу разом з іншими звірятами, і йому дуже подобалося вчитися і пізнавати нове.
