Жирафиха Рафаелла

Жирафиха Рафаелла була дуже балакуча.
Одного разу, витягнувши свою довгу шию, вона побачила гайок акацій із соковитими бруньками. І замість того, щоб мовчки піти туди і поласувати ними, вона почала розповідати про свою знахідку всім поспіль.

— Дякую, Рафаелло! — подякував їй Носоріг, і через кілька годин від гаю залишилися тільки голі стовбури і розтоптані гілки.

Інші жирафи не знали, що робити:

— Ця язиката нас усіх загубить! Скоро взагалі ніякої їжі не залишиться!

Тому коли подружки Рафаелли знайшли озерце зі свіжою дощовою водою, вони не стали їй нічого розповідати. Але ж не залишати бідну Рафаеллу без води в саму спеку!

— Ми будемо водити тебе попити, — сказали вони балакучій жирафисі. — Але тільки так, щоб це місце залишилось у секреті.

З того дня щоразу, як жирафи вирушали на водопій, Рафаеллі вдягали на очі пов’язку.

— Де ви були? — цікавилися зебри та слони.

— Якби знала, я б вам розповіла! – відповіла Рафаелла. — Та тільки я й сама не знаю!