Зошит

У газетному кіоску жив-був звичайний тоненький зошит у клітинку. Щодня він розглядав яскраві обкладинки газет та журналів, що продавалися у кіоску. Вивчав літери та цифри, що бачив на їх сторінках, а потім дивився на свої порожні клітинки та сумно зітхав.

Одні газети та журнали люди купляли, а на їх місці з’являлися інші. А зошит у клітинку так і залишався на своєму місці.

«Коли ж на моїх аркушах з’являться красиві літери та цифри?», – мріяв зошит. – «Коли й мене візьмуть до себе люди?».

Одного ранку до кіоску підбіг невеличкий кучерявий хлопчик зі шкільним рюкзаком на спині. Він встав навшпиньки, зазирнув у віконечко продавця і запитав:

– Доброго дня! Чи є у вас тоненький зошит у клітинку?

– Так, лишився один такий зошит.

– Добре, – зрадів хлопчик. – Давайте, – він простягнув продавчині гроші. – Уявляєте, забув, що мій попередній зошит з математики вже закінчився, і потрібен чистий. Оббігав усі кіоски біля школи – ніде немає! Добре, що у вас знайшов!

Продавчиня посміхнулася та відповіла:

– Так він на тебе чекав! А поки чекав, то вивчав цифри й літери у журналах та газетах. Тому став розумним та буде тобі допомагати вчитися. Тільки ж і ти старайся!

– Буду старатися, – пообіцяв школяр, вкладаючи новий зошит до рюкзака. Та побіг до школи.