Баал-шем-тов народився

У давнину жив один єврей у Польській землі, звали його рабі Еліезер. У нього було добре серце, був він праведник і мудрець та добре знав Тору. Рабі Еліезер тримав на базарі маленьку крамничку. У ній він продавав хліб, солону рибу і цибулю. Дуже мало покупців заходило в його крамничку, бо не стояв рабі Еліезер на кшталт інших торговців біля входу у свою крамницю і не заманював перехожих і проїжджих зробити в нього закупу. Він сидів у своїй крамниці і дивився через маленьке віконечко на вулицю, на сонце, на небо, на зелені дерева і на квітучі трави.

Прибутки були дуже скромні, але їх вистачало рабі Еліезеру та його дружині на хліб, солону рибу і чай. Але для них цього було достатньо. І були рабі та дружина його веселі, щасливі і задоволені своєю долею. Одного тільки бракувало для повного щастя – сина. Молився рабі Еліезер і просив Всевишнього: “Рабейну йшов олам! Почуй мою молитву! Дай мені сина, і щоб був він добрий і мудрий і вчив людей, що добре і що погано!”

Дійшла молитва рабі Еліезера до небес. Почув його молитву архангел Гавриїл і негайно простягнув руку свою в Іхал-Нагу, що тут же на небесах. Там, під куполом, залитим дивним світлом, ширяли всілякі душі ще не народжених немовлят. Узяв архангел Гавриїл одну душу, яка сяяла і світилася, як світло семи днів, хотів надати їй вигляд немовляти і послати його рабі Еліезеру, щоб був у нього син, якого він так просив. Побачили це ангели-служителі і дуже зраділи. Казали ангели: “Світлу душу ти вибрав. Буде син рабі Еліезера великим мудрецем”.

Але тут спохмурнілі небеса і закрилися хмарами. І з’явився між хмар сатана. Із глибин пекла піднявся він у небеса і почав кричати. Усі ангели страшенно обурилися:

– Чому ти заважаєш нам почути молитву рабі Еліезера? Він великий праведник, і в нього є безліч чеснот!

– Він праведник?! – закричав сатана із злістю. – У чому полягає його велика праведність?

– Він справедливий, – сказали ангели, – у ньому немає злості, він нікого не обманює.

– Він не обманює не тому, що праведник, – сказав сатана, – а просто тому, що брехати не вміє. Навчиться – і брехатиме, як усі!

– Він не такий, як інші купці, – сказали ангели, – він не ганяється за вигодою, а задоволений тим, що в нього є, та ще і з іншими ділиться.

– Він не ганяється за власною вигодою не через те, що він такий вже праведник, – заперечив сатана, – він просто не знає, що таке золото, срібло, багатство, бо в нього ніколи грошей не було. А ось відчує смак багатства і змінить свою думку.

– Рабі Еліезер дотримується всіх законів і звичаїв свого народу, – сказали ангели.

– Йому легко це робити – він живе серед своїх, – сказав сатана, – давайте подивимося, як він буде дотримуватись заповідей, коли житиме серед чужих.

Вислухали ангели заперечення сатани, прикрили обличчя свої крилами і не знали, що йому на це відповісти. Повернув архангел Гавриїл душу світлу під купол, і не народжувався в рабі Еліезера та його дружини син ще довгі роки. Були ці роки сумними і важкими, багато зла, розбою і заздрості було в цей час між людьми. А в рабі Еліезера та його дружини все не було сина, який би ріс і вчив би людей мудрості і вірі.

Поїхали рабі Еліезер та його дружина з того місця, де вони жили, і сховалися в лісі. Звів рабі Еліезер маленьку хатинку між дерев, пив воду із струмка, живився плодами  та ягодами, що росли в лісі і молився цілими днями. Але син у нього все одно не народжувався, бо сатана впирався і суперечив.

І от одного дня напали на хатинку рабі Еліезера розбійники. Шукали вони в хатинці срібло і золото, але нічого не знайшли, бо не було там ніякого багатства. І тоді вирішили розбійники вбити рабі Еліезера та його дружину. Але тут подивився рабі Еліезер на ватажка розбійників поглядом добрим і світлим. І відчув раптом ватажок, що в серці його зло перетворюється на добро.

– Не вбивайте цього чоловіка та його дружину! – наказав ватажок розбійників своїм підручним. Дуже здивувалися розбійники, бо жалість була зовсім не за їхніми правилами. Злякався ватажок розбійників, що його самого вб’ють за те, що він пожалів рабі, і сказав своїм друзям:

– Багатства ми тут не знайшли і не знайдемо, навіть якщо вб’ємо цього чоловіка. Краще, якщо ми продамо його в рабство і отримаємо за нього купу грошей.

Вислухали його розбійники і погодилися: “Вірно кажеш”. Відвели вони рабі Еліезера на невільничий ринок, стояли там і голосно кричали:

– Продається великий мудрець! Хто хоче купити мудреця?!

Їхав повз цей ринок королівський радник, почув цей крик, підійшов, подивився в обличчя рабі Еліезера і побачив, що очі його сяють як зірки, а лице осяяне світлом мудрості. Купив радник короля рабі Еліезера і привів його до себе додому.

І ось у ту мить, як зайшов рабі Еліезер у будинок королівського радника, уся оселя заповнилася дивним світлом. Вийшла мати радника в сад – з дерев посипалися до її ніг плоди і квіти, а птахи співали дивними голосами, яких досі ніхто ніколи не чув. Так королівський радник дізнався, що не проста людина цей раб, якого він купив, і запропонував рабі Еліезеру бути начальником над усіма рабами і слугами в палаці. І дав він рабі Еліезеру красиву кімнату, їжу і питво з королівського столу. Тільки рабі Еліезер не їв і не пив з королівського столу. За кожної нагоди він вивчав Тору, а їжа його була мізерною – тільки зерно і вода, яку він пив із струмка. Дуже старався рабі Еліезер дотримувати всі заповіти Всевишнього, усі закони свого народу.

Одного дня прийшов королівський радник додому сумний.

– Що сталося? – запитав рабі Еліезер.

– Велике лихо спіткало мене, – відповів радник. – Король великий, а я при ньому лише радник. Але й досі в усіх битвах, де я давав йому поради, він перемагав. Залишилася лише одна фортеця, що з усіх боків оточена водою. Усі кораблі, що намагаються наблизитися до цієї фортеці, перевертаються і не можуть досягти берега. І от сьогодні король наказав мені знайти спосіб захопити цю фортецю. Якщо я не знайду хорошого рішення до завтрашнього ранку, король прожене мене з палацу.

Вислухав це рабі Еліезер, трохи подумав і сказав:

– Не засмучуйся. Скажи королеві, що ворог оточив фортецю міцними канатами, захованими під водою. Якщо ці канати розірвати, то кораблі без зусиль наблизяться до фортеці і захоплять її.

Вислухав це королівський радник, пішов у палац і повідав королеві секрет, чому перевертаються кораблі.

– Якщо порвати канати, то можна буде захопити фортецю, – сказав радник.

– А хто тобі підказав, що це все саме так? – захоплено запитав король. Розповів йому радник про раба, якого він купив, і розумніше якого немає на світі. Покликав король рабі Еліезера в палац, щоб подивитися на нього. І в ту мить, коли рабі зайшов у палац, усе осяялося навколо дивним світлом.

Тоді і король зрозумів, що чоловік цей справді великий мудрець і знає, про що каже.

Негайно наказав король спорядити всі кораблі. Рабі Еліезер піднявся на головний корабель, і флотилія попрямувала в бік фортеці. Тут же всі птахи вилетіли з гущавини гілок, сіли на корабель рабі Еліезера і всю дорогу співали урочисті пісні та гімни. Кораблі пливли, пливли, доки не наблизилися до фортеці. Несподівано птахи замовкли.

– Стійте! – скомандував рабі Еліезер. – Далі рухатися не можна, а то перекинемося.

Моряки зупинили кораблі, принесли великі і міцні ножиці, опустили їх у воду і точно, як і казав рабі Еліезер, товсті канати, скручені з колючого дроту рядами оточували фортецю під водою. І коли канати розрізали, птахи знову почали співати.

– Тепер можна підходити, – сказав рабі Еліезер.

Кораблі підпливли до фортеці, і жоден з них не перекинувся і не постраждав. Воїни піднялися у фортецю і захопили її без великих зусиль.

І от король зняв персня зі своєї руки, дав його рабі Еліезеру і сказав:

– Ти будеш мені як син. Ти житимеш у моєму палаці. Що мені – те тобі. І дочку свою я віддам тобі в дружини.

Але не захотів рабі Еліезер королівську дочку в дружини, бо пам’ятав дружину свою і дуже нудьгував за нею. Вклонився рабі Еліезер королеві і сказав йому:

– Пане мій! Хто я такий, щоб бути чоловіком королівської дочки?

– Ти мудрець і пророк, – відповів король, – і ти гідний бути королівським зятем.

– Одне лише диво сталося зі мною за Божою волею, – сказав рабі Еліезер, – якщо станеться зі мною ще диво, і я захоплю другу фортецю, тоді я, можливо, буду гідний жити при палаці.

Слухали це люди навколо і дуже дивувалися. Ще не траплялося такого, щоб король пропонував комусь у дружини свою дочку, а той би відмовлявся. Але король слухав і розумів, що перед ним стоїть дійсно незвичайна людина і треба зробити все так, як просить рабі Еліезер.

Піднявся рабі Еліезер на корабель і вийшов один у море. А над ним летіли зграї птахів і співали йому пісні і гімни. Сім днів і сім ночей плив корабель, поки не підійшов до пустинного берега. Зійшов рабі Еліезер з корабля, і птахи летіли над ним і співали йому. Сім днів і сім ночей йшов рабі Еліезер, а птахи летіли над ним і вказували йому шлях. І от прийшов рабі Еліезер у невелике село.

Птахи підлетіли до маленького і бідного будиночка, що стояв на краю села, і стали кружляти над ним з радісним співом і цвіріньканням. Наблизився рабі Еліезер до будиночка, відкрив двері, а в будиночку сидить його дружина і читає священну книгу.

Дуже зрадів рабі Еліезер своїй дружині, яку не бачив багато днів. І дружина зраділа своєму чоловікові, бо не знала навіть, живий він або давно помер. І не повернувся рабі Еліезер у королівський палац. Добре йому було в маленькому будиночку з улюбленою дружиною, яка була йому краще за будь-яку королівську дочку. Він пив воду із струмка, їв плоди дерев, дивився на трави і квіти навколо, насолоджувався сонцем і небом. Одного лише бракувало йому для повного щастя: сина.

Дуже-дуже хотів рабі Еліезер сина і не переставав благати про це Всевишнього. Вознеслася молитва його до неба. Почув її архангел Гавриїл, простягнув руку свою в Іхал-Нагу, де під куполом, залитим дивним світлом літала одна світла душа. Хотів він надати їй вигляд немовляти і послати його рабі Еліезеру, щоб був у нього син. Але тут спохмурніли небеса, покрилися чорними-пречорними хмарами, до небес піднявся з пекла сатана і закричав:

– Ні! Не дозволю!

– Тепер тобі нічого сказати проти рабі Еліезера, – заперечили ангели, – він міг стати багатим, але не захотів багатства. Він свято дотримувався заповідей увесь час, поки жив серед чужих. Його молитва гідна бути почутою.

І не знайшов сатана, що заперечити. Узяв архангел Гавриїл душу велику і світлу, вдягнув її в немовляти і спустив його на землю. Настав день, і народився в рабі Еліезера та його дружини син. Ім’я йому нарекли Ізраїль. Хлопчик виріс і став великим мудрецем і знавцем Тори. За це люди прозвали його Ізраїль Баал-Шем-Тов: Ізраїль – Носій Доброї Слави.