Батько і дочки

То щастя батьківське — хороші дочки,
Розумні, милі, як цвіточки.
Та їхня доля — йти з двора,
Батькам лишатись в самоті до гробу…
Одна пішла за гончара,
Дісталась друга хліборобу.
Ось Батько йде погостювати
(На хліборобськім хуторі жила),
За звичаєм почав питати:
— Ну, як здоров’я? Як діла?
— Усе гаразд, татусю любий.
Одна журба, коли б ти знав:
Нехай би дощ нас не минав —
Посуха доведе до згуби… —
До другої пішов погостювати
(За гончарем була),
За звичаєм почав питати:
— Ну, як здоров’я? Як діла?
— Усе гаразд, татусю любий.
Одна журба, коли б ти знав:
Нехай би дощ нас обминав.
Дощ доведе до згуби.
Старий регочеться: — Отут і догоди:
Тій сонця дай, а тій — води!