Базарний віщун

В базарі шум, безладдя, метушня.
У кожного турбот і клопоту по вуха.
Усяк кричить своє і другого не слуха,
Кудись спішить, вчорашнє здоганя…
А на траві у липках за базаром
Розклався Ворожбит з своїм товаром:
Червоні й чорні карти розкладає,
Він долю кожному вгадає.
Одним — про те, що мучить груди,
Тій — про коханого, що десь війнув,
Гаряче серце обманув;
Тому — що мила ось прибуде.
Чудуються з його пророкування люди:
— І як він зна, що є,
І навіть те, що буде?! —
А Ворожбит своє веде,
В кишеню грошики кладе…
Аж хтось прибіг до Віщуна,
Кричить при всьому мирі:
— Грицько! Поранена жона!
Обкрадено твою квартиру! —
Громихнув сміх їдкий,
В юрбі почулись жарти:
— Всім долю провіщав, меткий,
Собі не кинув, бач, на карти!