Боцман

Кажуть, що більшості котів, зазвичай, абсолютно не подобається вода, принаймні купатися вони не люблять, і тому є безліч причин. Але, як відомо, з будь-якого правила завжди є винятки…

В одному приморському південному місті живе на вигляд цілком звичайний, в міру вгодований сірий кіт у смужку. Так-то на нього, мабуть, ніхто і уваги особливо не звертає, але якщо уважно поспостерігати, то стає очевидним, що якийсь він все ж таки особливий. Ну, взяти хоча б те, що досі ніхто ще не бачив, щоб він ховався або тікав від собак, хоч би які великі вони не були. Він завжди ходить м’яко, трохи перевальцем, з якоюсь спокійною внутрішньою гідністю. А дворові пси всупереч своїй задерикуватій натурі його ніколи не чіпають, старанно роблячи вигляд, що зовсім не помічають. Один лише старий Рекс із сусіднього подвір’я дозволяє собі іноді лінькувато рикнути на кота, та й то не по злості, а просто так – для порядку. Втім, тямущий кіт це добре розуміє і тому не звертає на старого уваги.

Але не це головна особливість кота, а його дивовижна тяга до моря. Йому подобається майже щодня приходити на берег, особливо коли свіжий вітер жене морські хвилі білопінними баранчиками, і всівшись на пірсі довго слухати глухуватий гуркіт прибою. Солоний вітер тріпає його вуса, шебуршить шерсть, але кіт тільки мружиться, наче й бризки йому не страшні. До речі, напевно, тому місцеві старожили і рибалки охрестили його Боцманом, і, дивна річ, кіт одразу почав відгукуватися на прізвисько. Хтось навіть припустив, що в нього вселилася душа старого моряка, що зник безвісти в одному з особливо сильних штормів. Так це чи ні – не беруся судити, але те, що Боцман зовсім незвичайний кіт з морською душею – це точно…