Чарівне кресало
Відслужив солдат двадцять п’ять літ — іде додому. Іде та й сам до себе говорить:
— Раз-два, раз-два…
А на дорозі стоїть відьма і каже:
— Солдате, я бачу, що ти справжній солдат. Услужи мені службу.
— Яку службу?
— Бачиш он той дуплявий дуб? Спустишся у дупло — потрапиш у три великі кімнати. Там є старе кресало — ти мені його й принеси.
— А що мені за те буде?
— Скільки схочеш — стільки й візьмеш грошей.
— Добре. А як я туди влізу?
— А в мене є мотузок. Спустишся ним, а там усі три кімнати стережуть три собаки. Візьмеш мого фартуха — він чарівний. Розстелиш його, хутенько посадиш на нього собаку — і тоді відчиняй скриню та бери гроші.
Послухав солдат відьминих порад. Узяв мотузка, опустився в дупло, потрапив у першу кімнату. Бачить — серед кімнати великий собачисько сидить. Розстелив солдат фартуха на підлозі, схопив собаку й посадив на фартуха. Тоді відкрив скриню — й став набирати мідяки. Напхав їх у гаманець, мішок, навіть у чоботи. Нема вже куди й брати. Знову посадив собаку на скриню, забрав фартуха — й пішов у другу кімнату.
А там — ще більший собака, з очима як тарілки, сидить на скрині. Розстелив солдат фартуха, посадив на нього собаку, відкрив скриню — а в ній повно срібла.
Повикидав солдат мідяки з гаманця, мішка й чобіт — набрав срібла. Знову посадив собаку на скриню, пішов у третю кімнату. А там — ще страшніший собачисько, з очима як млинові круги, сидить на скрині.
Посадив і цього собаку на фартуха, відкрив скриню — а там повнісінько золота. Викинув срібло — напхав золота повсюди. Підійшов до дупла й смикнув за мотузок.
Відьма гукає згори:
— А кресало старе взяв?
— Забув.
— То вернись і візьми.
Вернувся солдат, узяв кресало, гукає:
— Тягни, відьмо!
Витягла його з дупла.
— Ну, оддавай кресало!
— А нащо воно тобі?
— Ми ж домовлялися: мені — кресало, тобі — гроші!
Солдат розмахнувся — та й одрубав відьмі голову. Забрав кресало й фартуха, поїхав у місто. Найняв хату, музик, гуляє день, другий, третій… Скоро гроші й спливли. Компанія розбіглася. Перейшов солдат у підвал.
Сидить у темряві — думає: «Дай викрешу вогню, засвічу свічку — буду чоботи латати». Тільки кресонув кресалом — аж тут перед ним собака, той, що стеріг мідяки:
— Що ви хочете, хазяїне?
— Грошей треба.
Притяг собака мішок мідяків. Через кілька днів і ті прогуляв.
Кресонув знову — з’явився собака, що стеріг срібло.
— Що ви хочете, хазяїне?
— Грошей треба.
Притяг срібла.
Ще через кілька днів — знову кресонув. Прийшов собака, що стеріг золото:
— Що ви хочете, хазяїне?
— Золотих грошей!
І той притяг мішок золота. Забагатів солдат і задумав женитися на царській дочці.
А тій саме приснився сон, що вийде вона заміж за простого солдата.
Кресонув солдат — з’явився собака.
— Що ви хочете, господаре?
— Вкрадь царську дочку, я хоч подивлюсь, яка вона.
Сниться царівні, що солдат її поцілував. Вранці каже про це матері. Та радиться з придворною феєю.
Фея була служницею при царівні. І каже:
— То правда, а не сон…
Як тільки фея побачила, що прибіг собака й поніс царівну, взяла кредку й начеркала хрестик на дверях тієї хати. Але собака це помітив, узяв кредку — та по всьому місту на всіх дверях наробив хрестиків.
Не знайшли фея й слуги солдата.
На другий день фея радить нашити мішечки, насипати в них манки й пришити до одежі царівни. Так і зробили. Наступного разу, коли собака вкрав царівну — манка з мішечків висипалася, і слуги пішли слідом до хати.
Арештували солдата. Посадили в тюрму. Мають на ранок вішати.
Біг хлопчик-щевчик повз вікно тюремне — з ноги злетів черевик. Солдат гукає:
— Ей, хлопче! Ти знаєш, де моя квартира?
— Знаю.
— Принеси мені старе кресало — я забув його. Дам тобі п’ятірку.
Приніс хлопчик кресало. Тут ідуть вартові, ведуть солдата на шибеницю.
— Ваша величносте, дозвольте перед смертю покурити.
— Можна.
Солдат кресонув раз, кресонув два, кресонув три — вже всі три собаки перед ним.
— Чого, хазяїне, хочете?
— Та ось хочуть мене повісити…
Собаки схопили царя — до самих хмар викинули. Царицю — ще вище. Генералів і вояків порозганяли.
А солдат оженився з царською дочкою. Жив-поживав і добра наживав.
