Червнева заметіль

У світанковій тиші повільно і мовчазно пливе понад землею білястий прохолодний серпанок, стікаючи сивою смугою в похмурий яр, що йде від галявини вглиб старого дрімаючого лісу. Ще солодко спить округа, хтось додивляється останній чудовий сон, а над кронами темних дерев уже починає рожевіти і висвітлюватися далека кромка неба, провіщаючи новий день. У червні ночі найкоротші, світає рано. Ось-ось прокинеться сонечко і викотиться теплою золотавою кулькою на чистий блакитний небосхил, нетерпляче пробуджуючи природу. Защебечуть птахи, радіючи літньому теплу. Затріскочуть метушливі мешканці різнотрав’я, і відкриються назустріч ласкавим променям корони різноманітних квітів, наповнюючи повітря свіжим запашним ароматом. І ось тут-то обов’язково з’являться розвеселі дітлахи, щоб встигнути досхочу попустувати, пострибати і нагулятися – адже коли ще можна так безтурботно розважатися та веселитися, як не влітку?! А якщо навіть і дощ раптом трапиться, то не біда, адже він не надовго – пролляється цілющими краплями, змиваючи пил із зеленої порослі, напоїть землю, і знову засяє сонечко. Не встигнеш і оком зморгнути, як усе вже й висохло, і знову можна гратися.

Несподівано, прокинувшись від млявої сплячки, дмухне свіжий вітерець, і раптом – диво! Справжнісінька хуртовина в червні, тільки тепла, м’яка і ласкава! Закрутить над галявиною білим невагомим пухом, закружляє хоровод легковажних крихітних танцівниць, здійметься вгору казковою хмаринкою і попливе в чарівне невідоме, розносячи чудове насіння кульбабок, яке десь там далеко дасть життя новим сонячним галявинам. А поки що тут в’ються білі пушинки, ніжно торкаючись розпалених щік і обережно лоскочучи вії. Ах, ця червнева заметіль – сонячна, лагідна і звичайно ж чарівна…