Чортова дорога на Фалькенштейн

Багато століть минуло з того часу, як лицар фон Сайн домагався руки дочки власника замку Фалькенштейн.

Батько був неприхильним до лицаря і відмовив йому у сватанні, запропонувавши такі умови, які виглядали просто як знущання. – Охоче готовий віддати вам у дружини свою дочку, тільки від вас вимагатиму за це мізерну послугу. Протягом однієї ночі зрийте ці скелясті вершини, щоб тут утворилася пішохідна і проїжджа дорога – ось моя умова і остаточне рішення!

Неможливого бажав жорстокий батько. Якби тисячі, десятки тисяч рук до знемоги працювали, зриваючи тверді скелі, неможливо було в такий короткий термін закінчити роботу.

Поїхав ні з чим лицар фон Сайн на ім’я Куно і вирушив у Святу Землю. Там він хоробро бився, відзначився у багатьох битвах із сарацинами, шукав собі смерті, але не знайшов. До того ж він усе не міг забути коханої дівчини, за яку сватався, і вирішив повернутися на батьківщину, де, крім лицарського замку, у нього були ще багаті срібні копальні.

З сумними думками тинявся він скелями, що оточували замок. Фалькенштейн мріяв про те, як добре було б отримати звістку від коханої, і пильно вдивлявся на кам’яні брили, такі ж непохитні, як і його доля.

– Так, – зітхав хоробрий лицар, – сила людська тут нічого не зробить, лише чаклунством можна зрушити ці скелі і прокласти дорогу!

Раптом чує, ніби хтось називає його на ім’я. Він озирнувся довкола і бачить, як з розколини скелі виходить сивий як лунь, зморщений, маленький чоловічок у коричневому грубому одязі і мовить йому якимось особливим голосом такі слова:

– Куно фон Сайн! Навіщо ти порушуєш наш спокій? До чого підриваєш у своїх володіннях надра землі? Ти хочеш, щоб цими скелями пройшла дорога? Ти хочеш назвати своєю спадкоємицею замку Фалькенштеїн, яка сидить там нагорі самотня і сумує за тобою? Все буде по-твоєму, дай тільки одну святу обіцянку і присягни, що стримаєш її!

Поява старенького і його мова збентежили лицаря, йому стало страшно, він подумав, що це спокуса злого духу і що за все щастя йому доведеться, мабуть, заплатити ціною власної душі; тому він і запитав не без боязкості:

– Чого ти вимагаєш?

Тоді дідок сказав:

– Дай мені твоє лицарське слово, що завтра ж ти велиш у своїх володіннях засипати всі срібні шахти, копальні та підземні галереї, які ми і без того, якби захотіли, могли знищити, затопивши їх, – тоді, цієї ночі ми зрівняємо всі ці скелі. Якщо ти обіцяєш зі свого боку виконати все, чого я вимагаю, завтра ж серед білого дня, ти прискачеш до замку на своєму коні і нагадаєш власникові Фалькенштейна про дане ним слово.

Страшно зрадів лицар, почувши ці слова, погодився охоче виконати все, чого вимагав гном, і спокійно подався спати. З настанням ночі почався навколо замку Фалькенштейн дивовижний рух: щось гуркотіло, щось стукало, гриміло, копали киркою, згрібали каміння лопатами, – це тисячі маленьких гірських духів поспішали виконати велике завдання. І тільки-но вранці заспівали перші півні, воно було закінчено. Коли сонце піднялося над далекими горами Шпессарта, Куно фон Сайн скакав уже новою дорогою і трубив у свій ріг на превеликий подив охоронцям вежі Фалькенштейна. Однак ще сильнішим було здивування самого власника замку; він від душі порадувався, побачивши бажану дорогу, і дотримався свого лицарського слова, віддавши дочку в дружини вірному Куно.

Лицар Куно також дотримався слова, даного карлику: він наказав засипати землею і знищити всі свої срібні копальні. А дорога, яку по скелях проклали гноми, і досі зветься Чортовою дорогою.