Чиє сонечко?
Різник Григорій
Вилупилося Курча з яєчка, побачило у небі сонечко і питає в мами-Квочки:
— Що це таке гарне та блискуче, мамо!
— Сонечко,— каже Квочка.
— А чиє воно! — цікавиться далі Курчатко.
— Не знаю, мабуть, нічиє…
Зраділо Курча, аж підскочило.
— Буде моє, бо воно мені подобається! — вигукнуло Курчатко і побігло хвалитися. Зустріло воно Песика:
— Я маю сонечко, я маю сонечко!..
— А хто тобі його дав?
— Ніхто. Було воно нічиє, а стало моє!
Песикові стало заздрісно. Він любив сонечко і, звісно, не хотів, щоб його забрав собі хтось інший. Тому Песик сказав:
— Я раніше від тебе народився. Воно вже давно моє.
— Ні, моє! — пищить Курча.
— Ні, моє!!! — гарчить Песик.
Ішов собі по дорозі Кінь, послухав і каже:
— Оце щось нове! Ач які, вже сонечко ділять! Ану, хто каже, що сонечко тільки йому належить і більш нікому, той нехай і забирає його з неба собі!
— І заберу!..— сказало Курчатко і підскочило раз, другий, третій…
— Ні, я заберу! —крикнув Песик і собі давай стрибати.
Ясна річ, нічого в них не вийшло.
— От бачите! — сказав Кінь. — Сонечко забрати собі не можна. Воно не нічиє, воно — наше!
— А як це, наше! І моє?
— І твоє, і його, і моє — потрошку. Зрозуміло?
Джерело:
“Чиє сонечко?”
Григорій Різник
Видавництво: “Веселка”
м. Київ, 1988 р.