Дотепна блоха
Годованець Микита Павлович
Василь піймав Блоху, що ногу покусала.
— Пробач, — Блоха йому сказала. —
Ти важиш, бачу я, на голову мою?
— Уб’ю!
Ти по мені гасала,
Ти кров мою пила!
— Пробач, хіба ото твоя нога була?
Я думала — твого сусіди Коваля… —
Тут зразу щось змінило Василя:
— Голубонько, мели його на вальці!
Кусай проклятого, щоб знати пальці!
У печінках мені сусіди Ковалі
І скоро догризуть мене до ручки. —
Василь пустив Блоху, рознявши пучки: —
Іди гуляй щасливо по землі!
Так паразит себе з нещастя визволя,
Намацавши болюче місце в Василя.
