Дикі Кози

Байка І. А. Крилова за сюжетом Езопа

Найшов Пастух в печері Диких Кіз.
Від радості богам він дякує до сліз,
І тішиться, і бариші вже лічить
(Отара збільшиться удвічі!):
— Я не доїм і не досплю,
А Диких Кіз приваблю, прикормлю,
На всю округу стану паном!
Радіє Хлібороб зернистому снопу,
Що стане над широким ланом,
Пастух — отарі в пишному степу.
Податки вовною бере
(Бува, і шкури з них дере).
Пастух всіляко Диких Кізок вабить:
Гребе їм корму від своїх,
Одвідує щоденно їх.
По кілька раз заходить, чистить, гладить.
А свійським кине жмут сінця —
Мовчи та їж! Коли ж яка беркоче,
Роззявить рота, — дасть їй штурханця,
Щоб менше лізла в очі…
Прийшла весна, а з нею — горе:
Розбіглись Дикі Кози в гори.
А де ж свої? Кістки попід горбами…
Пішов Пастух з торбами.