Фірозет

У давнину жив юнак на ім’я Фірозет; він любив дівчину, яку звали Юлією. Мати Фірозета була фея; вона не хотіла, щоб він одружився з Юлією, а задумала одружити його зі старою кульгавою бабою.

Якось фея сказала Юлії:

— Я йду на обід, а ти тим часом, ось цим ситом вичерпаєш воду з криниці.

Бідолашна дівчина сильно засмутилася; вона почала черпати воду, але вода вся до краплі виливалася з сита. Раптом поряд з дівчиною з’явився Фірозет.

— Юліє,— запитав він її,— що ви тут робите?

— Ваша мати наказала мені вичерпати, ось цим ситом, криницю.

Фірозет доторкнувся паличкою до кам’яного краю криниці, і вона висохла. Повернувшись додому, фея сказала:

– Гей, Юліє! Мабуть, мій Фірозет врятував тебе.

— О ні, пані, я його й не бачила! Дуже мені потрібний ваш Фірозет, Фірозетан, або як його там звати!

Вона й вигляду не показала, що любить юнака.

Вдруге фея сказала Юлії:

— Занеси цього листа моїй сестрі, вона живе в Ефінкурі. Отримаєш від неї щось нагороду.

Дорогою Юлія зустріла Фірозета. Він запитав її:

— Куди ви йдете , Юліє?

— Я йду знести вашій тітці листа, вона живе в Ефінкурі.

— Слухайте уважно, що я вам скажу, — сказав Фірозет. Увійшовши в дім до моєї тітки, ви побачите віник, що стоїть лозинами догори; поставте його так, як треба. Моя тітка дасть вам повну коробку стрічок і скаже, щоб ви вибрали собі на пояс, найкрасивішу з них. Візьміть стрічку, але стережіться, не підперезуйтесь нею. Коли вийдете в поле, обв’яжіть її навколо куща, і тоді побачите, що станеться.

Прийшовши до тітки Фірозета, дівчина не забула про віник, а потім сказала господині:

— Пані, ось листа, якого ваша сестра вам надіслала.

Прочитавши листа, сестра феї сказала Юлії:

— Що б я могла подарувати тобі за роботу?

Дивись, ось коробка, повна стрічок; візьми найкрасивішу і зроби собі з неї пояс — побачиш, як це буде гарно.

Юлія взяла стрічку і вирушила у зворотню дорогу. Дійшовши до Жербо, вона обв’язала стрічкою перший кущ, що трапився по дорозі, — він відразу запалав.

Коли вона повернулася, фея сказала:

— Агов, Юліє, це мій Фірозет тебе навчив!

— Ні, пані, я його в очі не бачила. Дуже мені потрібен ваш Фірозет, Фірозетан, або як його там звати!

Вона й вигляду не показала, що любить юнака.

Якось фея поклала її спати у ногах старої кульгавої баби і веліла тримати між пальцями обох ніг свічки. Пізньої ночі фея, що спала на горищі, закричала:

— Любий Фірозет, чи не час мені почаклувати?

— Ні, матінко, почекайте трохи.

Через деякий час Фірозет запитав кульгаву бабу:

— Чи не ляжете ви на місце цієї бідної дівчини?

Фея вдруге закричала:

— Любий Фірозет, чи не час мені почаклувати?

— Ні, матінко, почекайте трохи. Через недовгий час він знову запитав кульгаву бабу:

— Чи не ляжете ви на місце цієї бідної дівчини?

Фея втретє закричала:

— Любий Фірозет, чи не час мені почаклувати?

І Фірозет втретє запитав стару кульгаву бабу:

— Чи не ляжете ви на місце бідної дівчини?

Мимоволі довелося старій бабі поступитися і вставити собі свічки між пальцями обох ніг. А Фірозет відразу вигукнув:

— Так, так, матінко, чаклуйте!

— Я хочу,— мовила фея,— щоб та, що між пальцями обох ніг тримає свічки, перетворилася на качку, і хочу з’їсти її на сніданок.

Тієї ж миті стара кульгава баба перетворилася на качку, зіскочила з ліжка і почала шкандибати по кімнаті.

Побачивши, що її обдурили, фея луснула від злості.