Голос мушлі

Багатий і могутній король Тінистих Земель мав трьох синів. Минули роки, й хлопці стали гордими, міцними і благородними юнаками. Однак були дуже різними.

Первісток звався Мар’ян. Був надзвичайно сильний і мав рішучий характер, та деколи поводився зарозуміло й нахабно. Другий син звався Пилип. Був розумний і кмітливий, та водночас жадібний і безпощадний у своїх діях.

Третій, наймолодший син, звався Тарас. У нього було довге світле волосся, яке обрамляло симпатичне обличчя. Хоча Тарас був милим, жвавим і спритним, постійно зазнавав неприємностей через витівки своїх старших братів.

Король Тінистих Земель був уже старий і усвідомлював, що повинен призначити наступника. Та добрий король не знав, котрого з трьох синів обрати.

Любив їх усіх і впродовж цілого життя не виділяв жодного з них. Але одного дня покликав їх до тронної зали.

– Сини мої, – мовив король, дивлячись на них. – Один із вас стане моїм наступником, але люблю вас усіх однаково й не знаю, котрого вибрати. Трон Тінистих Земель посяде той із вас, хто принесе мені Зелений смарагд, який зберігається під охороною в Залізному Гроті в Північній Країні.

Троє братів оніміли. Заволодіти Зеленим смарагдом мріяли всі лицарі й воїни Тінистих Земель. Але ніхто з тих, що вирушили на пошуки каменя, досі не повернувся.

– Це важке завдання, – продовжував старий король. – Та знаю, що можете його виконати. Дам вам три дарунки, які вам допоможуть.

Промовивши ці слова, король підняв тканину, якою були накриті три предмети, розкладені на столі. То були меч із блискучим лезом, купка золотих монет і велика мушля, поверхня якої нагадувала згорнутий по спіралі сувій.

– Ось моя сила, моє багатство й мої слова, – сказав король. – Лезо цього меча неможливо зламати. Той, хто заволодіє золотими монетами, стане найбагатшою людиною на землі, а в цій мушлі містяться всі слова, які я промовив до вас від моменту вашого народження аж до сьогодні. Вибирайте.

Мар’ян і Пилип по-змовницьки глянули один на одного й вибрали, згідно зі своїми вподобаннями, не звертаючи уваги на Тараса. Різким рухом Мар’ян ухопив блискучого меча, а Пилип забрав мішечок із монетами. Тарас узяв мушлю й повісив її собі на шию.

Потім усі вирушили. Мар’ян – на своєму баскому коні, Пилип – з фірманом у кареті, а Тарас, весело посвистуючи, – пішки.

Першою перешкодою був Похмурий Ліс, в якому панував жорстокий Малак. Мар’ян прибув туди першим. Коли розбійники з банди Малака побачили його, заступили йому дорогу, але молодий принц вихопив меча й кинувся в бій.

Пилип під’їхав невдовзі після цього й попросив, щоби його відвели до Малака.

– Якщо дозволиш мені проїхати, дам тобі 100 золотих монет, – запропонував розбійникові.

– Хочу 150, – сказав Малак.

– 130, – почав торгуватися Пилип.

Переговори затягнулися.

Тарас дійшов до лісу надвечір. Мар’ян ще продовжував битися, а Пилип торгуватися. Тарас притулив мушлю до вуха. Почув теплий і добрий голос свого батька: “Пам’ятай, сину, що більше мух можна впіймати за допомогою однієї краплини меду, ніж бочки оцту!”

Тарас зрозумів батькові слова. Приготував із лісових ягід запашний напій, який освіжав і додавав сили, й сердечним жестом запропонував його Малакові.

Кривавий розбійник ніколи у своєму житті не отримував жодного подарунка (може, саме тому був такий злий). Скуштував напою, витер долонею вуса й, зиркаючи з підозрою, промовив до Тараса:

– Чому ти це зробив?

– Бо мені сказали, що ви – найвідважніший лицар у цій місцевості.

– Ти – кмітливий хлопець. Можеш попросити мене про все, що хочеш, і я дам тобі це!

– Дозволь мені й моїм братам, вельможний і шляхетний лицарю, пройти лісом.

Ніхто ніколи не називав Малака шляхетним, тому, почувши таке, він аж заплакав.

Так троє братів безперешкодно пройшли Похмурим Лісом.

Мар’ян і Пилип, втомившись від пережитого, лягли на землю й заснули глибоким сном. А Тарас знову притулив до вуха мушлю. “Пам’ятай, що хто рано встає, тому Бог дає”, – промовив голос його батька.

Була ще ніч, коли Тарас вирушив у дорогу. Другу перешкоду становило Озеро Бур. Коли Тарас дістався до нього, воно було ще замерзлим. Отож юнак легко перейшов кригою на другий бік.

Натомість двоє його братів прибули до берега, коли сонце було вже високо, лід розтопився, а хвилі величезного озера грізно гриміли. Тож Мар’ян і Пилип змушені були розпочати дуже довгу й сповнену небезпек мандрівку навколо озера.

Таким чином Тарас першим дійшов до третьої, вирішальної, перешкоди – страшного Болота Суму.

Це була трясовина, вкрита липким, тягучим болотом. Його міг подолати лише хтось хоробрий, упертий, із великою силою волі.

Тарас рушив уперед. Часто йому здавалося, що коріння всохлих дерев хапає його за ноги й тягне на дно. Кожен крок вимагав неймовірних зусиль.

Через деякий час сюди дісталися й Мар’ян і Пилип. Та їм одразу не пощастило. Кінь Мар’яна загруз, і юнак спробував іти далі пішки, але меч і лати дуже йому заважали. Щокроку занурювався в багнюку аж по пояс.

Карета Пилипа перевернулася, з неї випав мішечок із золотом, всі монети висипалися й одна за одною почали зникати в трясовині, яка поглинала їх. Пилип марно намагався врятувати хоча б одну з них.

Через деякий час Мар’ян і Пилип зустрілися, сіли на струхлявілий пеньок і гірко заплакали. Були сумніші, ніж Болото Суму.

А Тарас?

Йому теж було нелегко. Мандрував уже цілий день, а кінця болота не було видно. Та коли підступні болотяні вири починали наближатися до його ніг, прикладав до вуха мушлю: “Дуже вірю в тебе, синку. Ти – все, що я маю на цьому світі. Я горджуся, що ти такий відважний”, – казав голос батька.

Іншим разом шепотів: “Без труду й витривалості не дійдеш нікуди. Якщо хочеш добре прожити своє життя, чогось досягти, щось здобути, мусиш навчитися долати перешкоди… Будь відважний, мій сину, великі ідеали породжують велику силу. Пошукай у своїй душі й знайдеш там багато сил і енергії…”

Щоразу, як Тарас чув голос батька, він підбадьорювався. Ось так він і пройшов Болото Суму й опинився біля входу до Залізного Гроту, в якому виблискував Зелений смарагд.

У цей момент юнак, сповнений радості, приклав мушлю до вуст і зі всієї сили прокричав:

– Дякую тобі, батьку!

***

Щоби подолати неминучі життєві труднощі, багато людей використовують силу (меч) або гроші (золоті монети). Та є й такі, які користуються мудрістю – порадами батьків, що додає сил. Це вдається лише тоді, коли поради не лише слухають, але і використовують у житті.