Гулі мої милі

І

Мій друг Алі Алієв
В Баку ще навесні
Двох голуб’ят у Київ
Подарував мені.

В Ростові пересадка.
Дорога — три доби…
І ось чудесна згадка —
Бакинські голуби…

Які вони простори
Долали під вітри!
Вони Каспійське море
Там бачили згори.

Над нафтовії вишки
Літали в небеса.
В нас їм інакше трішки,
Та в нас — своя краса.

Тому й гудуть так гучно,
Що все їм до смаку,
Хоч, може, трохи й скучно
За Баку-у…

ІІ

Гулі, гулі мої милі
В синє небо піднялись.
Наче цятки білі-білі
Між хмаринок блись та блись.

Ось униз їх двійко лине —
Не надивишся ніяк…
Гульк — аж яструб з-за ялини
Із дзьобилом, наче гак.

Полетіло біле пір’я.
Я спочатку остовпів,
Потім — миттю на задвір’я
Рятувати голубів.

Ех, якби оце рушниця!
Я кричу: — А киш! Го-го-о!..—
Але підла хижа птиця
Вбила голуба мого.

Він упав, лапатий, білий,
Під кущем… бакинець мій.
Підбігаю — цілий, цілий!
Хоч не цілий, так живий…

Свіжу рану біля спини
Я загою голубку.
Про поріддя ж яструбине
Написав я і в Баку:

«Де побачиш — хижа птиця, —
Яструби,— то ти, Алі,
Знищуй, нічого дивиться,
Чи великі, чи малі!»

Дмитро Білоус. “Пташині голоси”. Художник Валентин Литвиненко. Київ, видавництво «Веселка», 1961 рік, 50 с.