Як бузько провчив косарів
Струцюк Йосип
Особливо в час сінокосу бузько любить гуляти на лузі й лякати галасливих жаб. Отак змахне дужим крилом — і жаби замовкають. Надокучили вони йому своїми плітками й репетуванням. Особливо ввечері, коли пора лягати спати.
Але в час сінокосу полохають і бузька. Здумається якомусь косареві жбурнути мантачкою в птаха — і жбурне. Відлетить цибатий кроків на сто-двісті, а там — другий косар.
І другий те саме. І так ганяють увесь день. Вертається він у гніздо злий та голодний. Набридло це бузькові. Й він вирішив провчити зухвалих косарів.
Пофарбував дзьоб у червоний колір і вийшов сміливо на луг. Якраз у той час сіно гребли й складали в копиці. Хтось замахнувся на довгоногого граблями, а бузько — на крила й опустився просто на копицю і почав розмахувати червоним дзьобом над сухим сіном.
– Дивіться, у нього палаюча головешка!
– Не чіпайте, підпалить наші копиці — закричали довкола.
Відтоді косарі дали спокій бузькові, або лелеці (а ще його називають і чорногузом, і буслом, і боцюном, і навіть бусенем). Нині він може спокійно гуляти на сінокосі й розганяти зборища галасливих жаб.
Джерело:
“Гостинець від зайця”
Йосип Струцюк
Видавництво: “Атлас”
м. Львів
1971 р.