Як ховрах і ведмідь норами мінялися

Якось бурий ведмідь стояв на пагорбі, а ховрах у цей час пив воду біля річки. Побачив ховрах ведмедя й погукав його:

– Гей, ведмедю, а йди-но сюди!

Підійшов ведмідь до ховраха, а він йому й каже:

– У мене до тебе справа є!

Здивувався ведмідь:

– То яка ж у тебе справа до мене?

– Та от вирішив я з тобою житлом помінятися.

– Добре, – погодився ведмідь, – давай мінятися. А де воно, твоє житло?

– Он там, на пагорбі. А де твоє житло?

– Он там, на горі.

Зрадів ховрашок:

– Піду  я тепер у твоє житло. А ти моє 6ери!

Пішов ведмідь до нори ховраха, а ховрах – до ведмежого барлогу.

Прийшов до барлогу ховрах, оглянув його з усіх боків і застрибав від радості:

– Ой, яке житло я знайшов! Ой – йой, як добре тепер мені буде!

А ведмідь прийшов до нори ховраха та тільки ніс туди засунув.

Сопів, сопів – так і не зміг залізти до його нірки.

Пішов ведмідь до ховраха. А він його й питає:

– Чого ти прийшов до мене?

– Не зміг я залізти у твоє житло.

Розсердився ховрах:

– Не може цього бути! Я ж заліз у твоє житло!

– Ну, а я навіть носа не зміг просунути у твою нірку!

– Давай поміряємося носами!

Розлігся ховрашок на носі у ведмедя й каже:

– Оце так диво: невже я такий маленький, навіть менший за твій ніс! Ні, не слід нам житлом мінятися. Як же ти житимеш у моїй норі! Прощавай, дідуню, піду я до себе додому.

Так і стали вони жити кожен у своєму житлі.