Яструбок і Голубка
Годованець Микита Павлович
Страшненько Яструбку: у цвіті літ
Зове його той світ
В одвічну тьму.
Вмираючи, просив Голубку помолиться,
Щоб бог сприяв йому
В раю на небі оселиться.
За голову Голубка узялась:
— За віщо рай тобі присудять?
Чи бог дурний? Одразу скаже «зась».
Тебе усі ганьблять та гудять,
Матуся не одна сльозами залилась.
Добра не жди,
Коли усім ти завдавав біди!
В нас хитрий Яструбок, відчувши край,
На зборах так вертівсь: йому б у рай!
Хотів людей брехнею ошукати —
Прийшлось у пекло стежечки шукати.