Їжачкові оченята

Жив-був їжачок Льока, який весь час щось плутав. Наприклад, біжить Льока повз мишку, а йому здається, що то не мишка, а камінчик. Ось їжачок і не вітається з нею, а мишка ображається і вважає Льоку нечемним. Буває й навпаки: побачить їжачок пеньок та подумає, що то маленький кабанчик присів відпочити. Каже: «Привіт, кабанчику». Пеньок, звичайно, мовчить у відповідь, а ось горобець, що це побачив, сміється з Льоки так, що ледь з гілки не падає.

Та буває, що через свою плутанину їжачок Льока потрапляє у неприємні та небезпечні історії. Наприклад, якось Льока переплутав їстівний гриб з поганкою, та ледь не з’їв її. Добре, що білочка вчасно побачила та зупинила Льоку. А одного разу Льока не побачив, як вибіг з лісу на дорогу, та ледь не потрапив під машину. Лише гомін ворон врятував його. «Стій, їжачок, зупинись!», – закаркали разом ворони. Добре, що Льока чув дуже добре, і встиг зупинитися.

Після цього випадку їжачок Льока вирішив, що краще буде сидіти вдома. Адже вдома на нього чекає менше небезпечностей. Сидить він, дивиться у віконце та плаче від суму. Тут до їжачка в гості прийшов зайчик.

– Чого ти плачеш, друже? Чи в тебе сталося якесь горе? Пішли зі мною прогуляємося, може, я тобі чимось допоможу? – запитав зайчик.

– Нікуди я не піду! Знову щось переплутаю, і наді мною будуть сміятися. Чи ще гірше – потраплю в якусь халепу! – відповів їжачок у розпачі.

Втім, зайчик вмовив Льоку розповісти, в чому справа. Зайчик вислухав Льоку та каже:

– Не плач, їжачку. Я знаю, що тобі допоможе! Підемо зі мною до лікарки Лисички.

– Навіщо мені до лікарки? Я не хворий! – запротестував Льока.

Зайчик запевнив Льоку, що він не хворий, а просто його оченятам потрібна допомога.

– А взагалі, до лікарів ходять не лише щоб хвороби лікувати, але й за порадами – як залишатися здоровими, – сказав зайчик.

– Як це? – здивувався їжачок.

– Ось я, наприклад, ходив до лікарки Лисички порадитися, як зробити, щоб мої зуби залишалися міцними якнайдовше. І вона порадила мені чистити їх двічі на день, їсти корисну їжу та поменше солодкого. Або ось ми з тобою ходили до лікарки робити щеплення. Це ж не тому, що ми хворі, а навпаки – щоб не захворіти.

Їжачок довірився зайчику, та вони разом пішли до лікарки Лисички. Лисичка підібрала для їжачка маленькі гарненькі окуляри. Льока почепив їх на ніс, подивився та здивувався: як добре він тепер бачить все навколо!

«І як я сам не здогадався, що все плутав через поганий зір!» – дивувався Льока. З того часу їжачок забув, що таке плутанина. «Тепер у моїх оченят є вірні друзі – окуляри», – гордо казав він.