Кошмарний сон

Подивишся передачі 
Та різні програми 
І думаєш: – Скільки ж можна 
Дражнитися з нами? 
Після кожної реклами, 
Кожної об’яви 
Тільки й чуєш: “Севастополь – 
город русской славы”. 
Позавчора пізнувато 
Я уклався спати. 
Сплю і бачу: ніби привид 
Пхається до хати. 
Пика кругла, наче диня, 
Оченята хитрі, 
Нога в гіпсі і блотняцька 
Кепка на макітрі. 
– Ти чого це серед ночі? – 
Питаю в прояви, 
А він каже: – Собираю 
Вещи русской славы, 
Откудова эта шуба? 
Кажу: – Із Полтави. 
Пхає в сумку. – Значит, это 
Шуба русской славы. 
А откуда эта шапка? 
Кажу: – Зі Сваляви. 
Пхає в сумку. – Значит, єто 
Шапка русской славы. 
З шафи чоботи жіночі 
Тягне за халяви. 
– Итальянские? – питає, – 
Значит, русской славы.. 
А откудова иконы? 
Из какой державы? 
– Із Києва. 
– Киев тоже 
Город русской славы. 
Впакувався, сів до столу 
Поїв “на халяву”. 
– Обожаю вареники – 
Всерусскую славу! 
– А откуда коньячишко? 
Кажу: – З Балаклави.. 
– Так это же Севастополь, 
– Город русской славы… 
Видув пляшку. Лізе в ліжко… 
До дружини Клави. 
– Куди?! – кричу. 
Это, – каже, – 
Баба русской славы!.. 
Я злякався і проснувся. 
Звідки ця химера? 
Напевне я надивився 
Передач про мера, 
Який має біля моря 
Русской слави дачу, 
А ще хоче Севастополь 
І Крим – на додачу.