Ластівка і Гадюка

Раділа Ластівка і вихваляла долю:
Де ж місце їй зручніше для гнізда,
Як не перед вікном верховного суда?
Тут матиме і правду, й волю!
Та несподівана біда
Забралась до гнізда:
Як полетіла мушок наловити,
Гадюка встигла діток вбити.
Лишилась Ластівка, нещасна сирота,
І сліз гірких не вгамувати.
— Не плач! — Горобчик підліта.—
Не ти одна дітей примушена ховати.
— Та так-то так, – відповідає мати.—
Та чом цей злочин стався тут,
Де інші мають правий суд?!

Гадюка часто там залазить в хату,
Де і не ждеш на неї, кляту.