Материна наука
Годованець Микита Павлович
Олениха, пускаючи в світи
Кохане Оленча,
Так сина науча:
— Будь, сину, мудрий ти,
Умій себе вести:
У бійку сам ніколи не встрявай,
А здачі не вагаючись давай.
Сміливий дух у нас ознака роду.
Сміливістю прославимо породу
І в мирний час, і в дні війни тяжкі,
Щоб не казав ніхто: «Олені — боязкі!»
Ми носим буйні роги,
І доля наша — перемоги.
Твій батько вмів за себе постояти.
Не боязка у тебе й мати…—
На слові цім за річкою внизу
Загавкали Собаки поблизу.
Олениха, забувши й Оленча,
Метнулася навтікача.
Найблагороднішій науці гріш ціна,
Коли з життям не в’яжеться вона.