Монетка
Фролов Петро
Маленьке Борсученя бігало в парку за метеликом, як раптом побачило на доріжці монетка.
– Гей! Хто монетку загубив?! – голосно закричало Борсученя. Адже воно добре знало, що знайдене треба повертати господареві.
– Дарма ти, Борсученя, кричиш, – сказало йому Лисеня, яке під’їхало на самокаті. – Як знайшов монетку – то й мовчи. Тепер вона буде твоя, зрозумів?
Але не послухало Борсученя Лисеняти і пішло шукати господаря монетки.
– Ото вже щастить дурням! – промовило вслід малюкові Лисеня і стало швидко нишпорити лапками у придорожній траві: може й для нього щось знайдеться…
Зустрілося Борсученяті Вовченя.
– Що це ти ховаєш?
– Це… це я монетку знайшов…
– А давай мінятися?! Ти мені – монетку, а я тобі – цвях. Намагнічений! – запропонувало Вовченя.
Але Борсученя не захотіло мінятися, адже монетка була не його. Тоді Вовченя силою забрало її.
Але малюк не злякався – він кинувся на кривдника, відібрав монетку і промовив:
– Віддай! Це чужі гроші! Їх повернути треба!
І невідомо, чим би скінчилася справа, але… Де не взялося – Ведмежа із суддівським свистком. Розняло воно розбишак і примусило Вовченя повернути монетку.
Пішло Борсученя далі. Йшло воно через місток і впустило монетку в струмочок… От біда! Що тут поробиш?! Борсуча гірко заплакало.
Виручили рибки, що плавали в струмку. Вони знайшли монетку і спритно підкинули її прямо до рук малюкові.
Борсученя знову повеселішало і покрокувало далі. Дивиться – на лавці сидять двоє зайченят та їдять морозиво.
Білченята з Ведмежам гойдаються на гойдалках і з апетитом їдять морозиво.
На дитячому майданчику граються інші малюки, і в руках у кожного – морозиво. Смачно, мабуть!
– Тобі якого морозива, вершкового чи шоколадного? – запитала Качка.
Борсученя стиснуло в долоні чужу монетку і кинулося геть…
– Тітонько! – зупинило Борсученя Росомаху. – Чи це не ваша монетка?!
Але та навіть і не глянула в його бік.
– Пробачте, чи це не ви загубили п’ять копійок? – звернулося Борсученя до поважного Гусака.
– Ні, хлопче, я ніколи нічого не гублю…
І тут Борсученя побачило маленьку Кішечку, яка гірко плакала.
– Ти чого плачеш? – запитало її Борсученя.
– Я гроші загубила… п’ять копійок… Що тепер робити, не знаю.
– То ось вона, твоя монетка! Я знайшов її. На, бери!
Зраділа Кішечка. Взяла монетку і щаслива поїхала на трамвайчику додому.
А Борсученя, задоволене тим, що зробило добру справу, довго махало їй услід. Воно знало, що