Найбільший друг

У маленькому будиночку біля річки мешкала дівчинка. І було у неї три друга: Слон Довгий Хобот, кудлате Цуценя і барвистий Метелик.

Якось усі вони зібралися на галявині.

– Дівчинко, подивися, який я великий і сильний! – вихвалявся Слон Довгий Хобот. – Тож я твій найбільший друг!

– Я теж великий друг дівчинки, – дзявкнуло кудлате Цуценя. – Я дуже її люблю.

– Який ти великий друг! – засміявся Слон. – Ти ж зовсім маленький!

– Я теж великий друг дівчинки, – несміливо прошепотів барвистий Метелик.

– Це ти великий друг? – зареготав Слон. – Ось я дуну, і ти полетиш так далеко, що більше ніколи не повернешся.

Дуже засмутилися кудлате Цуценя і барвистий Метелик.

Біля будинку дівчинки протікала глибока річка. У ній жив злий Крокодил.

Якось дівчинка підійшла до річки і не помітила, що крокодил сховався в густому очереті. Крокодил схопив дівчинку за спідницю своїми страшними зубами і потягнув її прямо в глибоку річку.

– Врятуйте! Допоможіть! – Закричала дівчинка.

З лісу вибіг Слон Довгий Хобот.

– Я не можу врятувати тебе, дівчинко! – закричав Слон. — Цей жахливий крокодил може й мене потягнути в річку. І тоді в тебе вже не буде такого великого друга!

І Слон знову втік у ліс.

Барвистий Метелик побачив, яке лихо сталося з дівчинкою. Він змахнув крильцями і полетів до кудлатого Цуценяти. Дув сильний вітер, але Метелик все одно летів і поспішав щосили.

Цуценя одразу ж бігом кинулося до річки.

Воно так голосно гарчало і гавкало, що Крокодил злякався.

«На мене напав якийсь небезпечний і страшний звір!» – подумав Крокодил. Він відпустив дівчинку і пірнув на дно.

Тут із лісу вибіг Слон.

– Дівчинко, дівчинко, як я радий, що тебе не з’їв цей злий крокодил! – закричав Слон. – Я найбільше радий цьому, тому що я твій найбільший друг.

– Ні, – сказала дівчинка. – Ти зовсім мені не друг. Ось кудлате Цуценя мій великий друг. І барвистий Метелик теж мій великий друг, хоча він зовсім маленький. А ти ні!

І тут сталося ось що! Метелик став великим, як птах. Кудлате Цуценя стало велике, як кінь. А Слон Довгий Хобот став маленьким-маленьким, як зайченя. Він почервонів від сорому і втік у ліс. З того часу маленький Слон від усіх ховається, тож ніхто його ще не бачив.