Новий завіт (Частина Четверта)

89. Полум’я вогню
Книга Діянь апостолів 2:1-13

Одного дня учні зібралися разом в Єрусалимі в одному домі неподалік від храму. В той день юдеї святкували дуже особливе свято. Щороку юдеї з різних країв приїздили в єрусалимський храм на це свято.

Раптом почувся сильний шум. Він був схожий на подув буйного вітру. Над головою кожного апостола з’явилося маленьке полум’я вогню. Це був дар Ісуса, що його Він обіцяв, коли возносився на небо. Це був Святий Дух. Учні зрозуміли, що настав час розповідати людям про Ісуса.

Були ж у Єрусалимі в той час люди з різних країв. Коли вони почули той шум, то збіглись подивитися, що відбувається. І дуже дивувалися, бо почули, що апостоли розмовляють їхніми мовами. Тепер вони могли слухати про Бога на своїй рідній мові. Бог цього дня дав апостолам дуже особливу силу – вони раптом змогли розмовляти мовами, яких ніколи не вивчали. А люди були дуже збентежені.

90. Петро та Іван у храмі
Книга Діянь апостолів 3:1-10

Іншого дня два добрих приятелі – Петро та Іван – пішли до храму, щоб помолитися і розповідати про Ісуса. Біля входу у храм вони побачили чоловіка, який не міг ходити. Він завжди сидів отут біля храму і просив у людей милостині, щоб купити собі харчі й одяг. Цей чоловік жебракував від самого дитинства.

Коли Петро та Іван проходили біля цього чоловіка, той поглянув на них і попросив грошей. Петро та Іван зупинилися, подивилися на бідолаху, і їм стало його шкода. Тоді Петро сказав: «Ми не маємо ні срібла, ні золота. Але ми можемо дати тобі те, що маємо. В ім’я Ісуса Христа кажу тобі: Встань і ходи». Петро тоді взяв чоловіка за руку і допоміг піднятися йому на ноги.

Раптом дивна сила пройшла крізь чоловіка, і він відчув, що його ноги окріпли. Тепер він міг ходити і стрибати. Танцюючи і співаючи, він ввійшов у храм, щоб віддати Богові хвалу і подякувати за своє оздоровлення.

Тоді Петро промовив: «Це сила Ісуса зцілила цього чоловіка». І всі люди, які бачили це чудо, були надзвичайно зворушені тим, що вчинив Господь. Тож усі почали прославляти Бога і дякувати Йому за те, що той, хто колись не міг ходити – ходить.

91. Як Савл став Павлом
Книга Діянь апостолів 9:1-19

Після того як на апостолів зійшов Святий Дух, дедалі більше людей ставали послідовниками Христа, або, як ми кажемо сьогодні, християнами. Церква дуже швидко зростала. Проте бути християнином було нелегко. Багатьох учнів і перших християн ловили й кидали у в’язниці.

У Єрусалимі був один чоловік – Савл, якому християни дуже не подобалися. Савл був дуже освіченою людиною і походив з доброї сім’ї. Він був римським громадянином. Однак християн він не любив. Тому Савл прийшов до первосвященика і сказав: «Дозволь мені розшукувати тих людей, які кажуть, що вірять в Ісуса. Дозволь мені їх арештовувати й ув’язнювати». Первосвященик дав Савлові дозвіл таке чинити. Тож він провів багато часу, подорожуючи від міста до міста, де ловив християн і кидав їх у в’язниці.

Цього разу він ішов у місто Дамаск, бо чув, що там є багато християн. Він планував знищити церкви, а провідників спільнот зловити й ув’язнити. Дамаск від Єрусалима був далеко, тож подорож тривала декілька днів.

92. Дорога в Дамаск
Книга Діянь апостолів 9:1-19

Проте плани Савла цілковито змінилися в дорозі у Дамаск. Коли він уже наближався до міста, зненацька його осяяло яскраве світло. Це світло йшло з неба і було таким яскравим, що Савл не міг нічого бачити чи тримати очі розплющеними. Савл упав на землю і зрозумів, що це світло зробило його незрячим.

Тут же пролунав голос: «Савле, чому ти Мене переслідуєш?» Савл був збентежений. Він запитав: «Хто ти?» Голос відповів: «Я – Ісус». Тоді Ісус звелів Савлові іти у місто і там чекати. Згодом він знатиме, що має робити.

Друзі Савла провели його у місто, бо він був незрячим. Вони взяли його попід руки і привели в якийсь дім. У цьому домі Савл молився три дні і три ночі. Тоді Бог послав до нього старшого чоловіка – Ананію. Ананія торкнувся незрячих очей Савла, і той знову став зрячий.

Ананія також пояснив Савлові, що Бог хоче, аби Савл став провідником у Церкві. Бог хотів, щоб Савл провів решту свого життя, наслідуючи Ісуса і навчаючи про Нього інших.

Цього ж дня Савл охрестився. Тепер він став християнином і змінив своє ім’я. Савл став Павлом. Його нове ім’я свідчило кожному про те, що він розпочинає нове життя – життя християнина. Павло провів решту свого життя, подорожуючи з одного місця до іншого і всюди розповідаючи про Ісуса і про те, що означає бути християнином. Чоловік, який колись ув’язнював християн, тепер став одним із провідників церкви. Через поширення навчання Павла про Ісуса тисячі людей у різних частинах світу стали християнами.

93. Павло у в’язниці
Книга Діянь апостолів 16:16-37

Павлові було непросто бути християнином. Він мав багато недругів, які говорили про нього неправду, били його і робили різні недобрі справи. Павло й сам побував багато разів у в’язниці. Однієї ночі його і його доброго приятеля Силу кинули у в’язницю. Та навіть тут, у в’язниці, Павло й Сила продовжували розповідати про Бога, співати пісні про Нього і молитися у своїй в’язничній камері.

Вже було близько півночі, а Павло й Сила все співали.

Раптом сильний землетрус захитав в’язницею. Товсті стіни в’язниці почали трястися, усі двері відчинилися – в’язні могли втекти. Павло і Сила також могли утекти, проте всі залишилися у своїх камерах.

Чоловік, який охороняв в’язницю дуже налякався, бо якщо в’язні повтікають, його буде покарано. Він навіть хотів заподіяти собі лихо через те, що всі в’язні втекли. Та Павло гукнув до нього: «Не хвилюйся. Всі на місці. Ніхто не втік».

Тюремник кинувся до в’язничних камер. Озираючись довкола, він бачив, що ніхто не пішов геть. Він знав, що Павло і Сила вірять в Ісуса. Він чув, як вони співали і молилися. Тоді він промовив до Павла: «Я хочу бути християнином. Можете мені більше розповісти про Ісуса?» Він взяв Павла і Силу і привів їх до свого дому. Його дружина дала їм трохи поїсти, і Павло охрестив тюремника й усю його сім’ю.

94. Подорож Павла морем
Книга Діянь апостолів 24-28
Павло знову потрапив до в’язниці, але цього разу він залишався там довго. Він пригадав собі, що може поскаржитися на свій арешт Римському імператорові. Це було можливо, оскільки він був громадянином Риму. Невдовзі воїни посадили Павла на корабель, який мав плисти до Риму. Деякі з Павлових приятелів також прибули на корабель, щоб відбути цю довгу подорож.На початку подорожі погода була доброю і море було спокійним. Але згодом здійнявся сильний вітер. Він ставав щораз сильнішим, і капітанові важко було керувати кораблем. Павло застеріг капітана: «Не пливи далі. Ми всі загинемо». Однак капітан і воїни вирішили продовжувати плисти, не шукаючи порту.

95. Корабель зазнав аварії!
Книга Діянь апостолів 24-28

Якраз після цього рішення здійнялася велика буря, і величезні хвилі почали вдарятися в борти. Корабля дуже розхитувало, й усі моряки боялися, що судно може потонути. Вони не могли вже керувати ним. Три дні минуло від того часу, як корабель потрапив у бурю і кожен на судні почав вже втрачати надію, що виживе й коли-небудь побачить землю знову.

Павло тоді звернувся до всіх і сказав: «Ви мали послухати мою пересторогу, але тепер не втрачайте надії. Бог сказав мені, що ми всі будемо врятовані і зійдемо на сушу. Я довіряю Богові».

Наступного ранку вже трохи випогодилося, і вітер став спокійнішим. Корабель почав слухатися стерна. Нарешті всі побачили землю, і капітан взяв курс до цього берега.

Та щойно вони підняли вітрила, корабель сів на мілину. Воїни порадилися і вже, було, вирішили вбити в’язнів. Проте згодом вони дали кожному останній шанс на порятунок: всі могли плисти до берега.

Хто не міг плисти, вибирався на уламках з корабля. І, як обіцяв Павлові Бог, усі 276 людей, що були на борту, добралися до берега й урятувалися.

96. Павло в Римі
Книга Діянь апостолів 24-28

Після корабельної аварії Павло і решта людей добралися на човні до острова Мальта. Там Павла в руку вжалила отруйна змія. Всі думали, що Павло помре, хоч і врятувався під час аварії корабля. Та Павло струснув своєю рукою і змія впала у вогонь. Бог захистив Павла, і з ним нічого не трапилося після укусу отруйної змії. Павло і ті, що подорожували разом з ним, перебували на цьому острові близько трьох місяців, поки не прийшов новий корабель і не забрав їх до Риму. Врешті, після довгої і небезпечної подорожі, Павло прибув у Рим.

Павло і його охоронець жили в домі, очікуючи на суд. Охоронець був добрим до нього, тому Павло мав можливість розповідати людям про Ісуса. У Рим прибували люди з усіх кінців світу, тож новина про Ісуса ширилася світом дуже швидко. Багато християн у Римі відвідували Павла, і він ділився з ними своїми знаннями про Бога.

Павло написав багато листів-послань до Церков. Бог надихав Павла писати ці послання, і той писав про те, як мають жити християни. Він писав про служіння Богові і про любов до ближніх, про подружжя і про те, як жити правильно в очах Божих. Послання Павла не пропали – їх зберігали провідники Церков. Тому і ми можемо сьогодні читати ці послання в нашій Біблії.

97. Послання до Церков

Павло написав багато послань до Церков. Два Ісусових учні – Петро та Іван – теж написали багато послань до Церков у світі. Через ці листи вони навчали інших християн про Ісуса, Його життя, смерть і воскресіння; про Бога і Його любов. Ці послання були надзвичайно цінними для християн. Щоразу, коли вони збиралися у церкві, то брали ці листи і читали їх знову і знову.

98. Іван на Патмосі
Книга Одкровення

Іван був одним із найулюбленіших учнів Ісуса. Він прожив довше, ніж інші апостоли, і став уже літнім чоловіком. Він продовжував розповідати людям про Христа, подорожував до інших країв. Сталося так, що Івана арештували та відіслали на невеличкий острів Патмос. Там апостол перебував у засланні.

Таким чином недобрі люди сподівалися, що Іван більше не зможе продовжувати розповідати про Ісуса. Однак це заслання не стало перешкодою: тепер Іван мав достатньо часу писати листи до церков. Він давав церковним спільнотам багато добрих порад; він підтримував їх словами, якими надихав його Бог. Бог також дав йому видіння того, що має статися в майбутньому. І Іван описав усе це в довгому листі, який надіслав до семи різних церков.

99. Небеса
Книга Одкровення 4

Одного дня Іван мав дуже незвичайне видіння, об’явлення. Він побачив небеса, де є Бог. Він бачив Ісуса, одягнутого в блискучо-білу одежу, і бачив трон Бога, оточений веселкою. Від трону виходили блискавки, гуркіт і громи. Довкола Іван бачив ангелів, які співали: «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель. Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу і честь, і силу, бо Ти створив усе, і волею Твоєю воно існує й створено».

Згодом деякі ангели показали Іванові те, що має статися в майбутньому. Все, що Іван чув і бачив, він описав у листах, які відіслав до своїх приятелів, щоб вони теж довідалися про те, що він бачив і що має статися у майбутньому, і щоб передавали ці знання іншим християнам.

100. Прекрасне Боже місто
Книга Одкровення 21-22

Іван вдивлявся у небеса і побачив там одне дуже особливе місто. Це було найпрекрасніше місто, яке він коли-небудь бачив. Усе було покрите золотом і коштовним камінням. Іван бачив місто, де живе Бог. Навіть вулиці були зроблені із золота. Посеред міста текла чудова річка, вздовж якої росли дерева. Росло тут і дерево життя, яке давало прекрасні плоди, і люди куштували їх. Тут не було болю, страждань, хвороб і смерті. Тут діялися лише добрі й прекрасні речі.

Бог завжди чекає на нас. Він очікує, що ми будемо з Ним, коли покинемо цей світ. Він приготував для нас дім, в якому є місця для всіх. Це – наш вічний дім, де ми будемо жити з Богом завжди.