Осінь
Старостенко Юрій
Як скінчиться місяць листопад, то вже мине й осінь.
Тепер не кожного дня виглядає з-за хмар сонце, а коли й гляне стомленим оком, то гріє не так, як улітку.
Павук-ниткоплут давно під листям сни дивиться. Тихесенько шарудять під корою жуки-короїди. А борсук тільки-но ледве пропхався у свою нору, такий гладкий став за літо.
Тільки зайцеві все байдуже, у нього під кожушком густе підшерстя виросло.
— Ось глянь, який у мене кожушок, — стає він поперед очі жабі. — Чи гарний?
— Та гарний, гарний, — ледь чутно каже жаба, а сама трясеться від холоду..
Джерело:
“Лісові розмови”
Юрій Старостенко
Видавництво: “Веселка”
м. Київ, 1975 р.