Пастушок і Вівці
Годованець Микита Павлович
Вигадник Пастушок
Під грушею послав новеньку свиту
І вибрався на самий на вершок
Грушок
Втрусити.
А Вівці — ласуни до спілих груш —
Почули, пада щось — туди чимдуж.
Смачні грушки поквапливо хапали,
Свитину дорогу копитцями стоптали.
Лютує Пастушок:
— Заради тих грушок
Стоптали на онучу.
Я вас поб’ю і викину під кручу! —
Гирлигою по крижах б’є,
Собаками цькує…
Побиті збилися у кучу:
— Ми думали, що можна потоптать,
Бо ж вовна та:
Не з нашого хребта!
Ледачий Внук рубав сади.
Йому байдуже — хай іде горіти!
Мовляв, Дід дерево садив —
Я можу спину гріти!