Вірші українських поетів — сторінка 79

Як заходить нічка, лагідна і тиха,
Научає сина матінка-бобриха:
«Лапи й вушка, синку, вмивши чисто на ніч,
Не забудь сказати родичам «бобраніч».…

Веселий дощисько городом пробіг,
Полив нам капусту, картоплю і біб,
А ще помідори, петрушку і кріп.
Ростіть, огірочки, колючі, зелені!
Ростіть, кабачки й гарбузи отакенні!
А їм на додачу і морква носата,
Яку не вкопає ніяка лопата!
Як взимку ми …

Дивись, дивись,
який великий жук!
Він на листку,
він лапками ворушить!..
Ось я його
в коробочку саджу,
не зачепіть,
не дихайте,
не руште…
Він смика вусами!
Щось нюхає, мабуть.
Він облизався!
Він ковтає слину…
Хіба б я не лишив
Шматок …

Із лісу дрімучого
Вийшов ведмідь.
«Не буду я, — каже, —
У хащі сидіть.
Малина скінчилась,
Кусаються бджоли,
А чесно сказати,
Я хочу до школи.
Так весело дзвонить там
Срібний дзвінок,
Коли закликає
Дітей на урок».…

В понеділок песик Тузик
Сам собі купив картузик.
Ходить в ньому у вівторок,
І у середу, й четвер,
Бо ж новесенький картузик
Є у Тузика тепер.…

Навіщо жирафі сукенка барвиста?
Навіщо їй дев’ять разочків намиста?
А туфлі вечірні на тонких підборах? —
У них не побігаєш спритно і скоро.
Чому ж це жирафа так пишно убралась?
Тому що в театр жирафа зібралась.…

От би мені коника хто купив —
Як би того коника я любив.
Я б його за срібнії поводи
До потічку чистого сам водив,
Сам би йому гривоньку я чесав,
Сам би свого коника й випасав,
Чистив його стаєнку раз …

— Щоглик! Щоглик! — Дітки раді.
— Щоглик! — тільки і слівця.
А він тріпавсь на принаді,
Марно рвався із сильця.

Визволяють — скільки сміху!
— Глянь, дідусю, глянь, чи ба?
— Бачу, дітки, вашу втіху;
Зате щоглику журба!

Зна, …

Плакала киця на кухни,
Аж їй очиці попухли.
«Чого ти, киценько, плачеш,
Їсти чи питоньки хочеш?»

«Їсти ні пити не хочу,
З тяжкої жалості плачу.
Сам кухар сметанку злизав,
На мене, кицюню, сказав.
Хтів мені лапки побити,
Чим же я …

«Весна прийшла!
Тепло знайшла!» —
Кричать дівчатка й хлопчики.
«Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!» —
Клопочуться горобчики.

Прибіг дідок,
Зліз на горбок —
У хаті буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лискочеться.

Все ожило,
Все розцвіло.
І рій …

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.…

Діти наші, квітоньки,
Хлопчики і дівоньки!
Нум гуртом співать;

Ви тягніть тонесенько,
Буду я товстесенько
Окселентувать:

«Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,

А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.

Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком;

Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,…

Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ганок
І на шлях за ворітьми.

Упаде із неба промінь,
Дим пов’ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків.

Школярі свої гринджоли
З повіток подостають
І …

Дрімають села. Ясно ще
осіннє сонце сяє,
та холодом осіннім вже
в повітрі потягає.

Темно-зеленії садки
дрімають вже без плоду
і тихо гріються хатки,
і верби гнуться в воду.

Сонливо річечка пливе,
згачена коноплями,
а всі плоти, зарінки всі
обставлені …

Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світить, та не гріє
Сонце золоте.

Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.

Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.

Хоч би де замріла
Квіточка одна;
Тільки …

Котилася тарілочка
По крутій горі,
Забавляла любих діток
У моїм дворі.

Нам тієї тарілочки
Чому не любить –
Хорошая, золотая
І як жар горить.

Прийшла  баба — сама чорна
І чорний жупан, —
Заховала тарілочку
У синій туман.

Постихали співи …

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло …

Там за полем біля річки,
На засніженій горі,
Морозець фарбує щічки
Галасливій дітворі.
До зеленої смерічки
Погомонюють вітри:
— Ну й бо щічки-полунички,
Хоч на блюдечка бери!…

У Володі на городі
Танцювали кавуни.
Гарно в диво-хороводі
Веселилися вони.
Відірвалось од гудиння,
Мабуть, шість чи вісім пар
Їх забрала господиня
І повезла на базар.…

Сніг чорніє на горбі,
А веселе сонце
Кида зайчики тобі
В голубе віконце.
Чую березня в саду
Перші ніжні кроки.
В полі вруну молоду
Перший дощик кропить.
Між снігів тоді, бува,
Молодий і ніжний
Оченята розкрива
У гаю підсніжник.…

Подивилась у вікно —
Лишенько!
Не цвіла вже так давно
Вишенька.
Цвіт, а листячка нема —
Десь сховалось?
— Ні, це з вишеньки зима
Насміялась.…

Над рідними оселями
Летіли невеселими.
— Курли! — кричали Павлику
Журавлики, журавлики.
Додому поверталися —
До сонця посміхалися.
І знов були веселими
Веселики, веселики…

На калині снігурі
Зранку частувались.
Червоніли у дворі
Й зовсім не боялись,
Що Оленка і Тарас,
Олечка й Маринка
Гомоніли: «Це для вас
Ягідки-жаринки.
Як зустрінете весну
Біля хати радо,
Ми калинку не одну
Ще для вас посадим»…

Гляну у віконечко —
Теплий день який!
На городі соняшник –
Жовті пелюстки.
З неба сипле сонечко
Пелюстки-дива,
Головою соняшник
Радісно кива.…