Поштиве порося
Годованець Микита Павлович
Телятко й Порося по вулиці блукали,
Розваги всякої шукали.
Аж ось серед калюжі
Лежать два Кабани,
Такі поважні дуже.
Телятко стало проти них:
— Ха-ха! Дивись, черевані які!
Вухаті,
Рилаті,
Гладкі!
Оце ті дипломовані? Прославлені такі?
Залізли здуру
В гидку баюру,
У грязь по вуха…
Ще й до хліва
Вам нанесуть, бува,
Із гряззю все лихе!
Піди-но добре різкою почухай
Та вижени з калюжі на сухе! —
А Поросятко: — Боже борони!
Вони
У нас шановні Кабани!
У них
Під склом
Диплом!
Сказати правду, часто бачу
Таку поштивість поросячу.