Пригода в іграшковій країні

Маленький Юра довго грався зі своїми іграшками. Він, як завжди, розкидав їх по кімнаті. Нарешті, хлопчик втомився і приліг на диван відпочити. Раптом він почув, як хтось з ним розмовляє:

– Ось ти тут відпочиваєш, а нещасний ковбой сидить у замку, замкнений злим драконом, і нема кому йому допомогти!

Виявилося, що до Юри звертався маленький плюшевий зайчик. Це улюблена іграшка хлопчика, яку він завжди брав з собою спати.

Юра дуже здивувався. Звичайно, під час гри він іноді розмовляв зі своїм зайчиком, але ніколи не чув, щоб зайчик йому відповідав.

– Зайчику, ти вмієш говорити? – здивовано запитав Юра.

– Взагалі-то ні, я ж іграшка, – відповів зайчик. Але в особливих випадках вмію. Ось як сьогодні. То що, ми йдемо рятувати ковбоя від злого дракона?

– Якого ще ковбоя? – не зрозумів Юра.

– Ти в мене питаєш? – засміявся зайчик. – Це ж твої іграшки. Ти загубив коня іграшкового ковбоя, а потім його схопив дракон і замкнув у замку. Цей замок стоїть на твоєму столі. То ми йдемо рятувати ковбоя?

Звичайно ж, Юра хотів рятувати свого ковбоя. Хлопчик збирався підійти до столу і дістати ковбоя з іграшкового замку. Але раптом помітив, що став таким же маленьким, як його плюшевий зайчик.

– Як же ми з тобою дотянемося до столу? – запитав засмучений Юра у зайчика.

– Не засмучуйся. Твій вертоліт нам допоможе, – відповів зайчик.

Юра та зайчик не відразу знайшли вертоліт серед розкиданих на підлозі іграшок. Нарешті, вони його знайшли, і вертоліт відвіз їх просто на стіл. А на столі були розкидані різні іграшки: машинки, звірятка, конструктор, олівці.

– Як же тепер дістатися до замку? – замислився Юра. – Давай попросимо жирафа допомогти нам знайти дорогу до замку?

Юра і зайчик злізли на спину жирафу, і він повіз їх шукати замок. Завдяки довгій шиї, жираф добре бачив, де що лежить, і швидко знайшов дорогу до замку.

Тепер хлопчик і зайчик думали, як відкрити двері замку і звільнити ковбоя.

– Шкода, що під рукою немає моїх іграшкових інструментів. З ними ми б швидко відкрили замок! – сказав Юра.

Тут до них на допомогу прийшов робот. Він своїми сильними руками легко відкрив замок. Ковбой опинився на волі.

– Спасибі друзі! – сказав ковбой. – А тепер поквапимося, поки нас не помітив злий дракон!

Юра знайшов на столі велику машинку, і вони втрьох помчали до вертольота. Вертоліт спустив хлопчика, зайчика та ковбоя на підлогу.

– А як же інші іграшки? – запитав Юра, – Адже дракон може когось з них замкнути в замку!

– Так, треба з ним розібратися! – погодилися зайчик та ковбой, – А ось і сам дракон!

Юра і його іграшкові друзі почали будувати паркан з конструктора. Їм допомагали і інші іграшки. Ось так злий дракон опинився за високим парканом.

– Будеш тепер жити тут, раз погано себе поводиш та всіх ображаєш, – сказав задоволений Юра.

Але тут дракон заплакав і сказав:

– Вибачте мене, будь ласка, я більше не буду. Відпустіть мене. Я довго лежав у кутку кімнати, ніхто зі мною не бавився, і я став злим. А тепер зрозумів, що не можна нікого ображати, а потрібно знайти друзів.

Юра і його іграшки повірили дракону і відсунули паркан в сторону. Дракон знову був вільний.

– Втомився я, пора мені йти спати, – сказав Юра, позіхаючи.

– І ми підемо відпочивати, – відповіли йому іграшки. – Але хочемо у тебе попросити про щось важливе.

– Про що попросити? – пожвавішав Юра. – Потрібно ще когось врятувати?

– Ні, рятувати поки що нікого не треба. А ось навести лад на столі та в кімнаті треба, – відповів гумовий крокодил, – Ти ж спиш в своєму ліжечку, ось і ми хочемо відпочивати в нашій коробці з іграшками, а не лежати розкиданими всюди! Нам страшно та сумно, коли навколо безлад!

Хлопчик пообіцяв, що поспить, а потім відразу наведе порядок.

Юра і зайчик повернулися в ліжко.

– На добраніч, – сказав хлопчик. Але зайчик нічого не відповів. Тут Юра помітив, що він знову став звичайного росту, а зайчик залишився маленьким.

Рано вранці Юра поспішив навести порядок в кімнаті і на столі. Тепер він щодня після гри складав свої іграшки на місце.