Примхливі сніжинки

– Сніжинки, виходьте на вулицю! Скоро Новий рік, а ми без снігу! – покликала Зима.

– Не підемо! У нас наряди немодні, – відповіли сніжинки.

– Та ви у мене красуні! – запевнила їх Зима. – А я вже й річки заморозила, й холодним вітром на землю подула. Для свята тільки вас не вистачає. Виходьте!

– Не підемо! На вулиці холодно, – вередували сніжинки.

– Але це ж добре, що холодно. Було б тепло, ви б розтанули, – вмовляла Зима. Але сніжинки не слухалися і сиділи в своєму небесному будиночку.

– Ну чому ви у мене такі примхливі? – розгублено запитала Зима. Вона зрозуміла, що вмовляти сніжинок марно, і пішла гуляти сама.

Зима заглядала у вікна будинків, милувалася прикрашеними ялинками та святковими вогниками на вулицях.

– Шкода, що немає снігу, – сказав один хлопчик іншому.

Дітям хотілося кататися на санках і ліпити сніговика, але снігу все не було. Зате в одному дворі росла ялинка, яку діти вирішили прикрасити до Нового року. Вони принесли з дому різнокольорові кульки, гірлянди і навіть іграшкові сніжинки. З кожною новою іграшкою ялинка у дворі ставала все гарнішою.

І тут Зима вигадала хитрий план.

– Сніжинки, ви ще не збираєтеся виходити на вулицю? – запитала вона.

– Ні, нам і вдома добре, – відповіли сніжинки.

– Прекрасно, можете не поспішати. Діти і без вас радіють, навіть знайшли вам заміну – іграшкові сніжинки! – сказала Зима.

Почувши це, сніжинки здивовано подивилися одна на одну та запитали:

– Які ще іграшкові сніжинки?

– Ідіть і самі подивіться, – хитро відповіла Зима.

«Не може бути!», «Ну що може замінити справжній сніг?», «Невже, ми більше не потрібні людям?», – кричали сніжинки, виглядаючи зі своєї домівки на вулицю.

З цікавості вони так далеко висунули свої носики, що не помітили, як почали одна за одною падати вниз, на землю.

– Ура! Пішов сніг! – радісно закричали діти. Зовсім скоро сніжинок на вулиці стало так багато, що діти зліпили сніговика і принесли санки.

– Тут, виявляється, весело! – говорили одна одній сніжинки. – І діти навіть дуже нам раді. І чому ми відразу не послухалися Зиму?

– Ну ось, а ви вередували, змусили малюків чекати на вас, – Зима зраділа, що її хитрість спрацювала.

– Але малюки теж часто вередують, не слухаються батьків, хоча батьки підказують їм, як краще зробити, – відповіли сніжинки і полетіли грати далі.