Притча про таланти

Розказуючи цю притчу Ісус, вказує, що кожний повинен якнайкраще вживати дані йому Богом таланти.

«Один багатий чоловік вибирався в далеку дорогу і, поки вирушити, роздав усе своє золото трьом своїм робітникам. Першому дав п’ять мірок золота, другому – дві, третьому – одну. І сказав: «Глядіть, щоб по моєму повороті ви віддали мені все ще й з надвишкою».

По виїзді пана перший робітник пішов на базар і за все золото накупив від торгівців усього добра: прянощів, шовку, сушених овочів, вбрання, накривал і оливи. Згодом він попродав усе і заробив на цьому добре. Він працював важко, купував, що трапилось, продавав, і наприкінці, при розрахуванні, він міг наповнити грішми не п’ять, а десять мірок.

Другий робітник постановив позичати гроші на процент. Хто позичив, зобов’язувався віддати борг в означеному часі та ще й з малою надвишкою. Ця надвишка була його заробітком. Він працював важко, позичав гроші, кому треба було, і доробився чотирьох мірок золота.

Третій робітник боявся ризикувати й тією однією міркою золота, що одержав від пана. Він потайки викопав яму в землі і закопав там золото, щоб його ніхто не знайшов і не вкрав.

По повороті з далекої дороги пан хотів знати, як робітники господарили його грішми. Він покликав їх до своєї хати і повелів принести мірки із золотом.

Перший робітник сказав: «Пане, ви дали мені п’ять мірок золота-грошей. Я працював, як умів найкраще, і тепер приніс Вам десять мірок».

Пан порахував мірки, дуже зрадів і сказав: «Добре, вірний слуго, ти доказав, що вмієш господарити моїми грішми, винагороджу тебе за твою важку працю».

З черги виступив другий робітник і сказав: «Пане, ви дали мені дві мірки золота. Я також старався мудро поступати. Доказом є чотири мірки золота».

Пан був і тепер дуже радий з його праці і сказав: «Ти також працював важко й заслуговуєш на моє довір’я. Я тебе також винагороджу».

Третій Слуга, притискаючи мірку золота промовив: «Пане, ось Твоє золото, що ти мені дав. Я заховав його безпечно в ямі».

Пан, почувши це, схопився на ноги і закричав: «Я дав тобі гроші вживати, а не закопувати. Чому ж ти не вчинив ними якоїсь корисної справи?»

«Пане, – відповів третій робітник. – Я дуже боявся ризика. Я жахався можливої втрати, коли продаватиму куплені речі. Я тремтів на думку, що люди не віддадуть, коли їм позичу. Ось чому я закопав ваше золото в безпечному місці, а тепер віддаю його таким, як я одержав».

«Ти – нерозумний і лінивий слуга, – закричав пан. – Ти мав нагоду вчинити моїми грішми якесь добро і виявити твої здібності. Але ти все прогавив. Отже, віддай свою мірку золота слузі, що має десять. Він знає своє діло і вміє працювати. А ти йди геть з моєї хати і обійстя».

Євангеліст Матей 25 (14-30)