Роги і Ноги
Годованець Микита Павлович
Якось-то Олень у ріку забрів,
Милується на власну вроду:
— Красою ми царі з царів!
Рогами славимо природу.
За Роги ми і в почесті, і в славі,
За них я перший в лісовій державі! —
Аж тут мисливці де взялись,
З Собаками на Оленя неслись.
І Олень в ліс тікати скільки змоги: —
Ну,— каже, – виручайте, Ноги!
Рятуйте, братики! — благав.
І врятували ті, за кого забував
В часи щасливі й радісні, тоді,
Коли стояв, гордливий, у воді…
Хвали, звичайно, Роги,
Не забувай про Ноги!