Розумна Марселіна

Колись давним-давно жив король, який вважав себе найрозумнішим у світі, а в одного з його слуг була дочка Марселіна. Дівчина славилася красою і доброю вдачею, вона палко любила свого батька і намагалася у всьому йому допомагати. З самого дитинства Марселіна відрізнялася надзвичайним розумом, у неї була відповідь на будь-яке запитання, і навіть король дивувався з того, що чув про її розум.

Але зрештою королю набридло чути вихваляння що до розуму Марселіни, і він вирішив довести, що набагато розумніший за неї. Король наказав слугам зловити маленьку пташку і віднести її до будинку Марселіни.

— Скажіть їй,— наказав король слугам,— щоб вона з цієї пташки приготувала для мене дванадцять різних страв.

Слуги зловили маленьку пташку і принесли до Марселіни; та в цей час була зайнята шиттям. Коли їй передали наказ короля, вона, трохи подумавши, взяла голку, простягнула слугам і сказала:

– Передайте цю голку королю, і якщо він зробить з неї дванадцять ложок, я приготую з цієї пташки дванадцять страв.

Слуги передали королю слова Марселіни і віддали йому голку, король зрозумів, що розумна Марселіна перехитрила його.

Тоді він почав вигадувати інший спосіб довести, що він розумніший за Марселіну. Довго думав король і, нарешті, наказав слугам відвести до Марселі вівцю.

— Скажіть Марселіні, — додав він, — щоб вона продала вівцю за шість реалів. І разом із цими грошима знову повернула вівцю мені.

Слуги привели до Марселі вівцю, передали дівчині наказ короля. Марселіна трохи подумала і зрозуміла, що треба зробити. Вона взяла ножиці, обстригла вівцю, зібрала шерсть і продала її за шість реалів, а потім разом із вівцею відіслала гроші королю. І цього разу не вдалося королеві взяти над дівчиною гору.

Король зрозумів, що йому не перехитрити Марселіну, але все одно вирішив ще раз випробувати її розум. Два тижні він вигадував нове випробування, а коли придумав, покликав слугу і наказав йому:

– Іди до Марселіни і скажи їй, що я захворів і мій лікар радить мені випити чашку бичачого молока. Нехай Марселіна дістане мені ці ліки, а не дістане – її батько втратить своє місце.

І ще король видав наказ: нехай ніхто не сміє завтра прати чи купатися в річці, бо наступного ранку він купатиметься в ній сам.

Почувши про ліки, яких вимагає від неї король, і про новий наказ для всіх, Марселіна сказала:

– Ну, це вже зовсім легко!

Вранці вона взяла ковдру, подушку та циновку і пішла до річки. Увійшовши у воду трохи вище за місце, де в цей час купався король, Марселіна почала прати. Побачивши її, король закричав грізно:

– Як ти смієш прати у річці? Хіба ти не знаєш, що сьогодні я в ній купаюся? На це Марселіна відповіла:

– Ваша величність, але ж у нас у країні є звичай прати циновку, подушку та ковдру одразу після того, як у будинку народилася дитина. Вчора ввечері дитину народив мій батько, і звичай наказує порушити королівський наказ.

– Яка нісенітниця! – обурився король. – Хіба буває, щоби чоловік народив?

– Це так само не буває, ваша величність, як не буває бичачого молока.

Король згадав про ліки, яких зажадав від Марселіни, йому стало соромно, і він сказав:

— Я думав, що я розумніший за всіх на світі, але ти, виявляється, розумніший за мене. Сьогодні ж видам указ, щоб відтепер усі тебе звали Розумною Марселіною.