Щеня і Жаби

Шеня нещасне знемага: жарота!
Протепом вигнавшись із лободи,
Побігло до ставка напитися води.
А там концерт: Жабота
Розкрила рота.
— Тю-тю! 3 якого дива кричите?
— Не «тю», не «тю»! — На те
Відповіда Жабня. —
Чи бач, яка парня?
А не мине півдня,
Як небо вкриє хмара темно-глива,
На землю упаде страшенна злива;
Всім, хто співа во славу хмар,
Водою виплатять багатий гонорар.
Щеня мале, на гонорари ласе,
Взялося скиглить на всі гласи,
Щоб ласки в хмари заслужить
І язика сухого зволожить…
Уже не парить.
Летять по небу орди хмар.
Дощ як сипне, град як ударить.
Багатий гонорар
Щеняті сплачено, нівроку,
Градинами по боку.

Езопе, батьку наш! Пройшли тисячоліття.
Підлесник не засох під сонцем літ.
Приходиться і нам дивитися на сміття,
Що липне хмарам до чобіт.