Смілива зозулька
Старостенко Юрій
Коли повертається з вирію зозулька, вже і ліс, і гай стоять зелені. «Ку-ку, ку-ку!»
— Чуєте, зозуля кує? — радіють люди.
Щодня більшають на деревах листочки, простягають зелені рученята молоді пагінці. І тут раптом виповзає на листячко страшна волохата гусінь!
— Бр-р-р… — тремтить з остраху синиця.
— Йой!.. — задкує мухоловка.
— Тюй-тюй-тюй! — репетує повзик.
А гусінь вже їсть собі ніжне листячко.
— Треба зозульку покликати! — гукає хтось. — Тільки вона цієї гусені не боїться…
Прилетіла зозулька і всю гусінь винищила. От добре, що в нашому лісі живе така пташка!
Джерело:
“Лісові розмови”
Юрій Старостенко
Видавництво: “Веселка”
м. Київ, 1975 р.