Собаче прохання

Знавшов Кіт на подвір’ї

Кістку з м’сом.

Замуркотівши ласо,

Шукав, де б примоститись,

Щоб всмак

Неквапно

Поживитись.

Та раптом недалеко десь

Загавкав Пес.

І змушений був Кіт,

Перестрибнувши пліт,

Майнути в поле,

Аж під ліс.

Та Пса й сюди

Лихий приніс.

І вже без гавкоту тепер

Від кістки Пес Кота

Відтер

І, гризучи її,

Став глузувати:

— Я перебив твій апетит,

Вусатий?

Невже ти знаєш

В костомахах толк?

Ну, підійди — понюхай,

Як кортить…

В цю мить

На запах м’яса

З лісу вибіг Вовк.

Застряла Псові в горлі

Кістка та,

Ледь продихнув

I ніжно до Кота:

— Вусатий… друже!

Адже ти

І я —

Домашні звірі.

Прошу мені допомогти

У боротьбі із Сірим —

Залишиться вся кістка нам,

І ми її поділим пополам.

Кіт відповів:

— Гризи вже краще сам.