Старий завіт (Частина Перша)

1. Історія про створення світу
Книга Буття 1

На початку Біблія розповідає нам про те, як Бог творив світ. Земля була порожньою і темною. На ній не було ні світла, ні життя. Впродовж шести днів Бог творив світ і все, що живе на землі.

Спочатку Бог створив світло. Він сказав: «Нехай буде світло». Раптом яскраве сяйво освітило порожню землю, яку вкривали бурхливі води. Бог побачив, що світло є добрим і назвав світло «день». А темряву Бог назвав «ніч».

Наступного дня Бог наказав водам, що покривали усю землю, відступити. І так сталося. Він поділив землю на сушу і великі моря. Земля тепер мала гори і долини, озера та ріки.

І сказав Бог: «Нехай на землі росте зелена трава». Він посадив усюди високі дерева й прекрасні квіти. Він наповнив світ різними барвами. І побачив Бог, що все, що Він створив, є чудовим. І сказав: «Це є добре».

Четвертого дня Бог створив сонце, місяць і зірки. Сонце світило вдень, а місяць світив уночі з усіма незліченними яскравими зірками всесвіту.

Та на землі було тихо і все через те, що не було жодних живих істот. Тож п’ятого дня Бог створив рибок у морях і ріках та пташок, що літали в небі.

Шостого дня Бог створив різні види тварин, які живуть на суші.

Він створив кожну тварину, про яку ти тільки можеш подумати: від слонів і зебр, левів і рогатої худоби, овець, песиків і котиків до всіх найменших творінь, які існують на землі.

Коли Бог створив усе це, Він сказав: «Це справді є добре».

Бог вже завершував творити світ. Але ще бракувало чогось важливого. Бог знав, що найвеличніше з усіх Його творінь ще не сотворене.

2. Адам і Єва
Книга Буття 2

Шостого дня сказав Бог: «Я хочу створити людей. Вони будуть мати сумління. Вони зможуть думати, пізнавати Мене і любити. А також любити одне одного. Люди будуть панувати над усім, що Я створив, та опікуватимуться усім творінням». Узяв Бог порох із землі і зліпив Адама – першого чоловіка.

Через ніздрі Адама Бог вдихнув йому життя, і чоловік став живим. Адам розплющив очі і побачив прекрасний сад. Цей сад, що називався Едем, Бог створив спеціально для нього.

Адам був надзвичайно вражений тим, як багато звірів було довкола нього в Едемському саду. І він почав давати кожній тварині ім’я.

Проте Адам залишався один, бо між усіма живими створіннями не було нікого, хто був би схожим на нього. Він був єдиною людиною на землі.

Бог побачив, що не добре Адамові залишатися самому, і сказав: «Я створю йому помічника, і він вже ніколи не буде один». Тож коли Адам міцно заснув, Бог вийняв одне з його ребер і з нього створив помічника для Адама – Єву. Коли Адам прокинувся зі свого глибокого сну, він побачив біля себе нову людину. Адам сказав: «Вона буде називатися “жінка”, бо її взято від чоловіка».

Бог благословив Адама і Єву та сказав їм, щоб вони були щасливими і раділи усім тим, що Він створив. «Народжуйте дітей і нехай вони допомагають вам доглядати за всім, що я створив, – говорив Бог. – Я хочу, щоб усі куточки землі були повними життя, щоб там усе квітнуло і росло. Ви ж можете їсти все, що знайдете в саду: все це я створив для вас. Лише не їжте плоду з дерева пізнання. Якщо скуштуєте цей плід, то помрете».

Після цих шести днів, коли Бог творив світ, Він сказав: «Усе тепер є досконалим. Усе це є дуже добрим».

3. Непослух Адама і Єви
Книга Буття 3

Здавалося, що ніщо не може зруйнувати щастя Адама і Єви в Едемському саду, де Бог створив все таке прекрасне і досконале. Та одного дня, коли Єва стояла біля дерева пізнання і дивилася на плід, якого не можна було їсти, вона почула голос того, хто названий був Сатаною.

Сатана міг набирати вигляду будь-якої тварини. Тепер він виглядав, як змія. Він промовив до Єви: «Бог справді казав тобі не їсти плодів з цього дерева? Ти впевнена, що Бог саме це мав на увазі?»

«Так, звичайно. Бог говорив, щоб ми не їли плодів з цього дерева», – відповідала Єва.

«І що, не можеш скуштувати навіть маленького шматочка плоду? Запевняю тебе: плоди справді дуже смачні. Вони такі добрі!..» – спокушав Сатана.

І Єва не могла встояти перед спокусою. Вона простягнула руку до гілля і зірвала плід з дерева пізнання, спробувала його на смак і також почастувала ним Адама.

Та щойно вони обоє з’їли цей плід, відразу почали почувати себе погано.

Все раптом змінилося, і їм стало соромно зі свого вчинку. Вони також зрозуміли, що є голими, і від сорому сховалися.

Увечері, коли Бог проходив садом, Адам і Єва не наважилися вийти Йому назустріч. Тому Бог кликнув: «Адаме, де ти?»

«Я тут», – сказав Адам, і Бог почув, як сильно змінився Адамів голос.

Бог сказав: «Ти часом не їв плоду, який Я тобі заборонив?»

«Це Єва – жінка, яку Ти мені дав, – це вона дала мені скуштувати плід», – відповідав Адам.

А Єва оправдовувалася: «Ні, це зла змія спокусила мене і намовила з’їсти з цього дерева».

Та Бог промовив: «Я вам казав не їсти з цього дерева. Ви не послухалися і більше не можете бути тут. Ви покинете Едемський сад назавжди. Будете жити на землі і важко працюватимете. Ви більше не зможете розмовляти зі Мною так безпосередньо, як ви робили це тут, в Едемі».

Це був дуже сумний день, коли Адам і Єва покинули Едем. Ангел з палаючим мечем став на сторожі біля входу в райський сад, аби ніхто не міг туди увійти.

Для Адама і Єви рай у саду з Богом був втрачений. Та Бог все ще любив Адама і Єву. Він не забував про них.

4. Ковчег Ноя
Книга Буття 6-9

Минуло багато років з часу сотворіння світу, і на землі жило вже багато людей. Однак люди забули про Бога і чинили дедалі більше кривди одне одному. Бог дуже тужив через це, тож спробував знайти десь на землі добрих людей. Шукав Бог і знайшов лише одного чоловіка. Він називався Ной. Він любив Бога і був Йому покірний.

Одного разу Бог сказав до Ноя: «Я пошкодував, що створив людей. Я хочу все розпочати знову і тому нашлю на землю великий потоп. Але ти і твоя сім’я будете врятовані».

Тоді Бог наказав Ноєві будувати великий човен – ковчег. Він мав бути дуже великий, щоб у ньому помістилася сім’я Ноя і по одній парі всіх тварин, які жили на землі.

«Ковчег врятує тебе, твою родину і всіх тварин від потопу», – сказав Бог.

Ной і три його сини – Сим, Хам і Яфет – довго будували ковчег. А Бог давав чіткі вказівки Ноєві, як той ковчег будувати.

5. Потоп
Книга Буття 6-9

Коли ковчег був готовий, Бог привів до Ноя тварин. Пара за парою вони заходили у ковчег, в якому для них були спеціально приготовані кімнати. Коли всі зайшли, Бог сам слідом за Ноєм із сім’єю зачинив великі двері ковчега.

Тоді почався дощ. Ось вода накрила вулиці і поля. Дощ продовжував падати і води накрили будинки і міста. Дощ все падав і падав, а ковчег Ноя спокійно тримався на поверхні води і був неушкоджений. Великий човен почав плисти за вітром і сильна течія віднесла його на великі води, що покривали землю. Проте усі, хто перебував у ковчезі були в безпеці, адже сам Бог казав Ноєві, як правильно змайструвати цей великий човен, щоб усі залишилися сухими і неушкодженими. Дощ падав упродовж сорока днів і сорока ночей. І вже навіть вершини гір були покриті водою. Ной та його сім’я були тепер єдиними людьми, що залишилися живими на землі.

6. Веселка
Книга Буття 6-9

Коли дощ перестав падати, ковчег був на поверхні води майже півроку. Вода поволі відступала і тепер вже можна було знову побачити верхівки гір. Але всі долини і великі ліси були ще під водою. Одного дня ковчег осів на горі Арарат.

Ной відкрив вікно ковчега і випустив чорного крука. Однак той негайно повернувся, бо не знайшов сухої землі. Тоді Ной випустив голуба, щоб з’ясувати, чи зійшла вода з поверхні землі. Але голуб теж повернувся до ковчега, бо не знайшов суші. Ной ще почекав сім днів і тоді випустив голуба знову. Цього разу пташка повернулася, тримаючи в дзьобі зелену гілочку. Ной зрадів – десь вже є суха земля!

Минув тиждень, і Ной знову випустив голуба. Але тепер голуб не повернувся, і Ной зрозумів, що настав час виходити з ковчега. Тоді Бог сказав: «Можете покинути ковчег, потоп вже завершився». І Ной випустив усіх звірів. Вони зраділи, коли побачили новий світ, який на них чекав.

Ной збудував вівтар, аби поклонитися Богові і подякувати Йому за те, що Він зберіг його сім’ю і всіх тварин. А Бог тоді благословив Ноя і його синів і пообіцяв: «Ось погляньте на веселку, яку Я поклав у небі. Вона буде для вас знаком, що Я більше ніколи не зруйную світ потопом».

Все ж після потопу Ной і його сім’я трохи тривожилися, коли темніло небо і починався дощ. Але коли після дощу пробивалося сонце і на небі з’являлася яскрава барвиста веселка, вони згадували про обіцянку Бога.

7. Висока вежа
Книга Буття 11

Після потопу люди знову населили землю. Усі вони розмовляли однією мовою і легко могли порозумітися, звідки б не походили. Одного дня багато людей зібралося в місті і вирішили: «Збудуймо високу вежу, яка сягатиме неба. Тоді нас завжди пам’ятатимуть як найвеличніших і наймогутніших людей, які коли-небудь жили на землі».

Але Бог не хотів, аби вони будували вежу, адже робили вони це через те, що хотіли виглядати важливими у власних очах. Тому Бог зійшов і зупинив людей, давши їм нові мови. Усі були дуже збентежені, бо раптом кожен перестав розуміти те, що говорить інша людина. Не розуміючи одне одного, люди більше не могли працювати разом, і це зруйнувало їхні плани. Вежа залишилася недобудованою.

8. Бог вибирає Авраама
Книга Буття 12-23

У місті Ур жив один дуже добрий чоловік на ім’я Авраам. Він був одним із найбагатших людей, він мав сотні працівників, які доглядали за всією його худобою, вівцями та верблюдами.

Одного дня Бог сказав до Авраама: «Я хочу, щоб ти і твоя дружина Сара пішли в інший край, що називається Ханаан. Я маю особливий план щодо тебе і твоєї сім’ї». Авраам і Сара одразу послухалися і рушили в подорож до своєї нової батьківщини. Усі їхні працівники теж мали йти за ними, аби дбати про усіх їхніх тварин і майно.

Вони подорожували багато років, зупиняючись у різних місцях. І врешті дісталися до Ханаанського краю, який Бог пообіцяв Авраамові. Свої намети вони розклали біля великих дерев у місці, що називалося Хеврон.

9. Сміх
Книга Буття 12-23

Авраам дуже любив Сару. Але їхнє щастя було огорнене сумом, бо в них не було дітей, а Сара вже була старшою жінкою. Однієї ночі Бог дав Авраамові нову обіцянку. Він сказав: «Аврааме, поглянь на небо! Ти можеш порахувати усі зірки на ньому? Я обіцяю тобі, що твоїх нащадків теж буде важко порахувати. І з твого роду народиться для світу хтось надзвичайний». У це важко було повірити, бо жінки в такому віці, як Сара, вже не можуть народжувати дітей. Однак Авраам повірив Богові.

Якось під час денної спеки він сидів біля свого намету. Підвівши очі, він побачив трьох чоловіків, що стояли біля нього. Авраам був великодушною людиною і поважав гостей. Тож він спитав трьох чоловіків: «Може, пообідаєте з нами?» Сара приготувала для гостей дуже смачний обід. І от коли усі разом сиділи й обідали, гості несподівано сказали Авраамові дещо дивне: «Наступного року, цієї самої пори, ти і твоя жінка Сара матимете сина».

Щойно тепер Авраам зрозумів, що ці чоловіки прийшли від Бога, і повірив у їхні слова. Але Сара не могла в це повірити. Вона голосно розсміялася і подумала собі: «Як це можливо? В моєму віці народити дитину?!» А Бог, коли почув, як сміялася Сара, сказав: «Чому вона сміється? Хіба для Бога є щось неможливе?»

Бог дотримав своєї обіцянки і через рік в Авраама і Сари народився син. Авраам назвав хлопчика Ісаак, що означає «сміх».

10. Дружина для Ісаака
Книга Буття 24

Коли Ісаак став дорослим, Авраам хотів знайти для нього добру дружину. Тож він покликав до себе найвідданішого слугу і сказав: «Я хочу, щоб ти знайшов дружину для мого сина Ісаака. Піди в край, з якого ми прийшли, до сім’ї мого брата і знайди дружину для Ісаака». Взяв слуга десять верблюдів і рушив у далеку подорож.

Коли нарешті добрався до міста Нахор, зупинився, щоб напоїти спраглих верблюдів. Слуга молився до Бога, аби Він допоміг йому знайти добру дружину для Ісаака. Він попросив: «Коли жінки приходитимуть до криниці по воду, вкажи мені на дівчину, яка буде доброю дружиною для Ісаака. Нехай це буде жінка, яка запропонує мені води і напоїть моїх верблюдів».

Аж ось надійшла Ревека і запропонувала слузі попити води, а тоді допомогла йому напоїти верблюдів. Слуга пильно придивлявся до Ревеки. Тепер він зрозумів, що вона буде доброю дружиною для Ісаака, бо її вибрав Бог.

Слуга подарував Ревеці перстень і два браслети. А ввечері спитав батька Ревеки, чи він згоден, аби його дочка вийшла заміж за Ісаака. Батько Ревеки погодився і сказав, що наступного дня слуга і Ревека вирушать назад, щоб зустрітися з Ісааком. Ревека була дуже щаслива, адже на неї чекала зустріч з юнаком, про якого вона чула дуже багато добрих слів.

11. Яків та Ісав
Книга Буття 25-33

Ісаак і Ревека любили одне одного і незабаром у них народилися двійнята, два сини – Ісав і Яків. Старшим був Ісав. Яків був молодшим. Вони зовсім не були схожі один на одного. Руки і ноги Ісава були покриті густим волоссям. Шкіра ж Якова була гарною і гладкою.

Коли вони стали дорослими, Ісав полюбляв бути на повітрі і полювати. Яків же радів, коли залишався вдома.

Батько їхній Ісаак сильно зістарівся і вже дуже погано бачив. Одного дня покликав до себе свого старшого сина Ісава і сказав: «Ісаве, я вже старий і настав час, щоб хтось інший очолював родину. Візьми лук і піди на полювання. Принеси трохи м’яса і приготуй мені доброї страви. Після того, як я скуштую твоєї страви, я поблагословлю тебе і ти станеш головою нашої родини».

Ревека чула це, а оскільки вона більше любила Якова, ніж Ісава, то хотіла, аби Яків одержав благословення від батька. Вона сказала до Якова: «Іди і швидко приготуй м’яса та одягнись в одяг Ісава». Тоді Ревека взяла шерсть маленького козеняти і наклала її на руки Якова, щоб зробити їх на дотик такими ж, як руки Ісава.

Тож Яків приніс для батька приготоване м’ясо і поводив себе так, наче він Ісав. Коли сліпий Ісаак принюхався до Якової одежі, вона пахла як одежа Ісава. А коли він обмацував руки Якова, вони були схожими на руки Ісава. Тож Ісаак сприйняв Якова за Ісава і дав йому своє благословення.

Незадовго після цього повернувся з полювання Ісав і каже до Ісаака: «Я повернувся і приготував для тебе чудову страву. Дай мені благословення, як ти і обіцяв». Але Ісаак спитав: «Хто ти?» Ісав відповідає: «Я твій син, який народився першим. Я – Ісав». Тоді Ісаак та Ісав зрозуміли, що Яків їх обманув. Ісав дуже розлютився і сказав, що уб’є свого брата. Ревека почувши таке, поспішила до Якова: «Негайно покидай дім і йди до мого брата Лавана, що живе в землі Харан». Тож Яків у поспіху зібрався і швиденько пішов подалі від гніву Ісава.

12. Сон Якова
Книга Буття 25-33

Яків нашвидкуруч зібрався і вирушив у далеку подорож в інший край, щоб побути там і працювати в свого дядька Лавана. Під час подорожі, однієї ночі Яків був дуже втомлений і ліг спати, поклавши під голову замість подушки плоский камінь. Коли заснув, наснився йому дивний сон, в якому він бачив сходи, що піднімалися в небо. Цими сходами ангели сходили вгору і спускалися вниз. На горі стояв Бог і промовив до Якова: «Я буду з тобою і захищатиму тебе. Я обіцяю тобі, що рід твій буде дуже великим. З нього вийде хтось особливий».

Прокинувшись вранці, Яків сказав: «Тепер я знаю, що Бог – зі мною і хоче благословити мене». А тоді взяв камінь, що був у нього під головою, поставив його як стовп і полив його олією. Так було позначене місце, де Бог говорив до Якова уві сні.

13. Велика родина Якова
Книга Буття 25-33

Врешті Яків добрався до дому Лавана. Лаван був дуже багатим чоловіком, мав сотні корів, овець і кіз. Майже двадцять років Яків працював у Лавана, допомагаючи доглядати за худобою. Також Яків одружився з двома дочками Лавана – Рахиллю та Лією – і мав дванадцять синів. Він став багатим чоловіком і розвів багато корів, овець і кіз.

Та Яків хотів повернутися в Ханаан. Він хотів знову бути зі своїм братом та ріднею. Коли Ісав довідався, що Яків повертається додому, він передав Якову послання: «Я послав чотири сотні чоловіків, які зустрінуть тебе». Яків переживав, що Ісав все ще сердиться на нього. Тому надіслав своїх слуг принести Ісавові від нього подарунки, щоб той більше не гнівався.

Проте Ісав вже пробачив Якова. Він послав своїх людей, аби вони зустріли Якова і допомогли йому з худобою. Коли Ісав нарешті побачив Якова, він підбіг, обійняв його і поцілував.

Плакали обоє. Ісав вибачив Яковові те, що він колись обманув його і сильно скривдив. Тепер він був дуже радий бачити свого брата знову. Ісав дуже хотів, щоб родина була разом.