Субота, яка затрималася в дорозі

Жив один єврей в маленькому селі в Землі Ізраїльській.

Звали його Аба Тахана, але всі називали його Аба Тахана – праведник, бо він був хорошим і милосердним. У нього була велика сім’я, сини і дочки, і йому доводилося багато працювати, щоб принести додому вдосталь їжі та одягу.

На початку тижня він йшов зі свого села у велике місто і працював там в одного купця. Увесь тиждень він працював, а в п’ятницю пополудні, коли сонце повертало до заходу, Аба Тахана переривав свою роботу, отримував розрахунок за тиждень і вирушав у своє село. Зазвичай він приходив додому до настання суботи, мився, надягав білий одяг, йшов у синагогу помолитися, а потім сідав за суботню трапезу зі своєю сім’єю.

Так минав тиждень за тижнем, так було і в той чарівний день.

У п’ятницю пополудні хазяїн видав Абі Тахані розрахунок і ще, як завжди, дав йому багато подарунків, бо купець був добрий і любив Абу Тахану за старанність і чесність. Він навантажив великий згорток одягу, взуття і ще всяких овочів і фруктів. Підняв Аба Тахана важкий згорток, попрощався з хазяїном, звалив згорток на плечі і вирушив додому у своє село. Він пройшов вже більшу частину шляху, до села залишалося зовсім близько, як раптом Аба Тахана почув осторонь від дороги стогін. Аба Тахана підійшов ближче і побачив: під деревом лежить чоловік і стогне.

– Що з тобою? – запитав Аба Тахана.

– З коня впав, – розповів той, – кінь спіткнувся, я не утримався, а тепер ось встати не можу, дуже спина болить.

– Може, тобі допомогти встати? – запитав Аба Тахана, але і з його допомогою встати не вдалося, бо чоловік сильно пошкодила спину.

– Якби тобі вдалося знайти мого коня, – попросив поранений, – я був би тобі дуже вдячний. Мені б тоді, можливо, вдалося сісти йому на спину, а він вже доставив мене додому.

Аба Тахана погодився і вирушив шукати коня, який втік. Пошукав у полі, не знайшов, піднявся на сусідню гору: можливо, кінь підійнявся туди? Потім спустився з гори і став шукати біля річки. Але коня ніде не було.

– Ніде я твого коня не знайшов, – сказав Аба Тахана, повернувшись до пораненого.

– Що ж мені робити? – простогнав той. – Як я потраплю додому?

– А де твій дім? – запитав Аба Тахана.

– Там, – показав чоловік пальцем у бік міста, з якого Аба Тахана вийшов ще опівдні. А сонце вже схилилося низько, наближався захід, а з ним і настання суботи.

“Що ж робити? – думав Аба Тахана. – Коня в нас немає, а йти поранений не може. Можливо, віднести його на спині додому? Але я не зможу тягнути одночасно пораненого і важкий згорток. Тоді, може, піти спочатку додому, віднести згорток, потім повернутися, узяти пораненого і віднести його додому? Ні, теж не годиться. Адже він зазнає сильні болі. Не можна залишати його посеред поля. Зроблю так: залишу згорток біля дороги, віднесу нещасного додому, потім повернуся сюди, заберу свій згорток і піду додому. Правда, небезпечно залишати згорток у відкритому полі. Тут можуть проходити розбійники і вкрасти згорток разом з усім його вмістом. Але життя людини дорожче”. Так вирішив Аба Тахана. Швидко поклав згорток під дерево, звалив пораненого до себе на спину і ніс його всю дорогу до міста. І лише після того, як він доставив його додому і дбайливо уклав у ліжко, Аба Тахана заквапився у зворотну путь з міста. Йшов він йшов, поки не дійшов до того місця, де залишив свій згорток, і дуже зрадів, побачивши, що згорток лежить на тому ж самому місці. Ніхто його не чіпав і нічого з нього не зникло. Звалив Аба Тахана згорток на плечі і заспішив у бік свого села. А сонце опускалося все нижче і нижче. Ще трохи, і воно зовсім зайде, і наступить субота. Але Аба Тахана ще не дійшов до дому, не помився, не надів святковий одяг! І хто знає, чи встигне він прийти додому до настання суботи? Аба Тахана дуже засумував. Побачив Всевишній, як Аба Тахана засмутився. І що ж Він зробив? Притримав біг сонця на небі. І не сіло сонце в ту п’ятницю до тих пір, поки Аба Тахана не прийшов додому, не вимився, не надів святковий одяг і, радісний і задоволений, був готовий зустріти Царицю-суботу.

І коли Аба Тахана Милосердний повернувся з синагоги, уся сім’я його сиділа за суботнім столом, вони куштували суботню трапезу і співали Гімни Всевишньому, Його милосердю та Його чудесам.