Свята душа

Зазнала Баба від життя наругу:
Зір втратила, лежить сліпа.
Поткнись до лікаря чи до попа —
Платити треба за послугу,
А бідність — хоч за голову берись.
Прийшло саме до хати щастя
(Бо доля й для сліпих не трясця).
— Бабусю рідна, не журись! —
Сам Знахар завітав до хати. —
Побачиш світ колись,
Бо правда — наша мати… —
Чи Знахар допоміг, а чи само пройшло,
А тільки-но сліпій, нарешті, помогло,
Розвиднилось нещасній, не сконала.
Встає — хатини не пізнала:
Де з хати ділися всі речі?
Ходив наш Знахар лікувать, ходив,
Аж поки виніс добро старече,
Довів стару до крайньої нужди,
Вже нічим їй напитися води.
— Нехай тобі свята душа і скисне,
Яке у тебе серце безкорисне! —
Бідкується старенька, ледь жива,
І двері на засуви закрива.