ЧЕТВЕР,
у який менi оперують п’яту. Цього дня мовиться про тиранiв та їхнiх пiдданих, а також про круто i м’яко зваренi яйця; одного героя показано тут двiчi, але в рiзному освiтленнi; крiм того, зображене так зване собаче життя й показано, …
ПОНЕДIЛОК,
у який я, скалiчiвши на одну ногу, перебираюся до свого скалiчiлого на обидвi ноги прадiдуся;
цього дня згадано про любий господиням хатнiй лад i про поетичний нелад;
розказано про те, як боязкий Ян Янсен зумiв повестися героїчно;
доведено на …
Якщо Ромчика немає в дворі, мама знає: він — біля річки.
Сидить нищечком у кущах верболозу при березі, дивиться на зморщену спину річки і щось собі думає.
Вишумовує верболіз, грається вітер хвилями, на хвилях вигойдуються білі хмари, а він сидить …
В одному великому ставку жило зовсім маленьке рибеня.
У природі тоді саме стояло літо.
З води рибеня бачило веселе сонце в далеких небесах і звішене вербове віття біля берега
Цілими днями рибеня привільно плавало біля верб і з цікавістю визирало …
Дивно виходить: де та Норвегія, а де — наше село…
А в нашому селі — у мене! — справжній норвезький кіт!
Отака несподівана історія вийшла.
Почалася ж вона зовсім звичайно. Коли батько їхав до Києва, то я й не знав, …
Вже була осінь.
Він сидів на гілці між великих яблук і верещав:
— Пор-ра вставать! Пор-ра вставать! Вар-рить кашу!
Над яблунею вгорі було нескінченне небо. Там літали всякі птахи, а ще вище над ними — літаки.
В нього аж голова …
Вона стояла на самісінькім краю села. Стара-стара, перехняблена, а вікна майже в землю повростали. Люди в ній давно не жили.
Під зогнилим тином в усі боки розрослася дереза. А в дворі були лопухові джунглі. Я ще ніколи не бачив таких …
У нас новина: дідусь завів бджіл.
Дві маленькі хатки стоять за нашою великою хатою у садку, і я вже зранку біжу до них.
Хатки називаються вуликами.
Продеру очі, зирк у вікно — сонячні промені стрибають по шибках.
Зирк по хаті …
Коли мій син приносить незадовільну оцінку, дружина запитує з трагедійними нотками в голосі:
— Це що?.. Що це таке?!.
І тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть двійка або навіть трійка, схожа на злющого шершня: така ж маленька голівка, таке …
По телевізору раз у раз рекламували ялинки: “Купуйте ялинки! Наші ялинки мають здібність озонювати повітря у ваших квартирах!”
Ще вчора, слухаючи про ту здібність ялинок, Люльків тато кривився, як середа на п’ятницю. Мав таку міну, наче проковтнув цукерок, намащений гірчицею.…
Мати міряла Дмитрикові ногу. Приклала шнурочок вздовж босої ноги, де закінчувався найбільший палець, зав’язала вузлик. Івасик, братик Дмитриків, теж визувся, чекав, що і йому зніматимуть мірку. Але ні. Шнурочка не вистачило, та й в школу цього року він ще не …
Дозріло в перепілки жито, а косити нема кому. Перепелові хтось ногу підбив, шкутильгав він. Радить перепілці, щоб летіла вона до бузька на оболоню:
— Попроси його, може, викосить, бо, поки нога загоїться, жито осиплеться.
Перепілка бере з собою дітей, прилітають …
Діти, діти, де вас подіти?
Мама з татом радилися: на кого залишити своїх діточок Павлика і Квітку, поки вони, батьки, будуть далеко від дому, у Києві.
Може, знову викликати тету з Коломиї? Ні і ще раз — ні! Уже було, …
Розділ 1
Перед сніданком
Куди це тато вирядився з тією сокирою? — запитала маму дівчинка Ферн. Вони саме накривали стіл до сніданку.
— А до свинарника, — відказала пані Еребл. — Цієї ночі опоросилася одна льоха.
— Не розумію, чого …
ТРИЛОГІЯ ПРО ПРИГОДИ ДВОХ ДРУЗІВ
ЧАСТИНА ПЕРША
Яку розсказує Павлуша Завгородній.
НАДЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КУКУРУЗО ТА ЙОГО ВІРНОГО ДРУГА І ОДНОКЛАСНИКА ПАВЛУШІ ЗАВГОРОДНЬОГО В ШКОЛІ, ДОМА ТА НА БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВІ ПОБЛИЗУ СЕЛА ВАСЮКІВКИ
РОЗДІЛ I. Метро під свинарником. Тореадори з …
І
В печі палав огонь і червоним язиком лизав челюсті. В маленькій хаті було поночі, по кутках стояли діди. На постелі лежала слаба жінка й стогнала. Це Харитина мати. Шість неділь минуло, як помер її чоловік, батько Хариті, і відтоді …
І
Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати, що по самі вікна влізла в землю. Надворі було краще, ніж у хаті. Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало. Сніг так блищав, що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав …
Надворі було темно, тільки сніжинки, як змерзлі метелики, кружляли біля освітленого вікна. Оля лежала в ліжку й сумно дивилася на ялинку.
Світло ламп відбивалося від кольорових дзеркальних кульок, смішних клоунів, вухатих мавпочок і зайців. Скільки подарунків у неї в ці …
У просторім другім класі нормальної школи отців Василіян (орден монахів Василіян) у Дрогобичі тихо, хоч мак сій. Наближається година «красного писання», страшна для всіх не так самим предметом, як радше особою вчителя. У василіянській школі на всі предмети вчителі — …
Прошу ніяким світом не думати, що це я розповідаю видумку або що напис на заголовку цеї повістки — яка-небудь метафора. Ні, діло справді йде про олівець, і то не цілий, а кусник, от так, візьмімо, три цалі* (Ц а л …
I
Малий Мирон – дивна дитина. Батько втiшається ним i каже, що вiн чудово розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв батько – чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка там будь …
Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Адже ж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинно пролиту кров, надолужити замордоване …
Був Гриць премудрий родом з Коломиї,
Вчився барз добре на фiлософiї.
Стара спiванка
I
Гуси зовсiм нiчого не знали про се. Ще того самого поранку, коли батько мав гадку вiдвести Гриця до школи, не знали гуси про сей намiр. Тим …
— Я більше не буду! Ну, чесне слово!
— Що ж, повірю. Тільки це вже востаннє. Зрозумів? Коли хоч щось — ти не поїдеш… Якийсь хуліган росте, а не хлопець. Більше панькатися з тобою не буду.
— Добре, мамусю. От …