Так влаштоване життя

Акварель Валентини Валевської

Жартівливий монолог песика…       

Мої старі, нібито цілком пристойні люди, чесно… тільки їх весь час чомусь тягне мене повчати, як слід правильно жити: постійно щось намагаються втлумачити. Іноді навіть виникає непереборне бажання щось заперечити, посперечатися, але я мовчу – бо вони ж все одно не зрозуміють. Та й коли це таке було, щоб люди похилого віку розуміли молодь?! Ох… проте взагалі вони мені особливо не докучають – так, попросять іноді що-небудь, я зроблю, вони мене за це потім пів дня хвалять і дякують – навіть часом незручно стає.

Вечорами ми всі збираємось гуртом у великій кімнаті і дивимося телевізор. Мені, звичайно ж, більше подобаються фільми з погонями та всілякими пригодами, а особливо передачі про полювання. Але старі більше люблять дивитися свої нескінчені нудні серіали про якісь проблеми та страждання. Щоб їх не ображати, я роблю вигляд, що і мені це дуже цікаво, а сам непомітно засинаю у кріслі. Підозрюю, вони теж роблять вигляд, що цього не помічають. Ну, так вже влаштоване життя, що треба йти на різні компроміси.

Взагалі-то, поки ще молодий, то воно, тобто життя, просто прекрасне у всіх своїх виявах… хоча, іноді чомусь на душі стає так тоскно, що навіть хочеться вити. Наш добрий знайомий – психолог каже, що це такі особливості емоційних реакцій перехідного віку, які пов’язані з гормональними та фізіологічними процесами. Це (за його вченими словами) пояснює деяку психічну неврівноваженість та доволі різкі зміни настрою від екзальтації до депресії і навпаки. Чесно кажучи, я не дуже розумію, про що саме йдеться, але, судячи з усього, з віком це пройде.

До речі, днями познайомився на нашому подвір’ї з однією привабливою милкою. Ну і красуня, я вам доповім! У мене навіть мурашки тілом побігли… ай! Ось, дивіться – ще одна!

А в цілому – гріх скаржитися, тому що собаче життя влаштоване відмінно… ось тільки блохи іноді заїдають.