Томаринд та злий дату

Колись в одній країні жив і правив своїм народом дату (Дату – король.) Небучеба. Держава його спочатку була дуже маленька, але потім розширилася, стараннями молодого воєначальника на ім’я Томаринд.

Дату знав, що всі люблять Томаринда за справедливість та доброту, і почав боятися, що народ захоче зробити молодого воєначальника своїм правителем. І почав він думати, як би йому позбутися Томаринда.

Якось дату Небучеба покликав Томаринда до себе і сказав:

– Ти маєш добути для мене чарівну мармурову кулю, яка зберігається в гірській печері. Вирушай за нею і без неї не повертайся.

Томаринд знав, що кулю, яку вимагає дату Небучеба, охороняють два страшні чудовиська. Багато хто намагався проникнути в печеру і добути кулю, але потвори вбивали всіх, і живим звідти ще ніхто не повернувся.

Знаючи про це, Томаринд, перш ніж вирушити в печеру за кулею, пішов до чаклунки. Він розповів їй про наказ дату та попросив про допомогу. Чаклунка простягнула Томаринду палицю і промовила:

– Іди за кулею  з цією палицею і нічого не бійся.

І справді, коли Томаиінд прийшов до печери, чудовиська, що охороняли вхід, зустріли його дружелюбно і самі віддали йому чарівну мармурову кулю.

Настав ранок, і Томаринд з мармуровою кулею в руці постав перед дату. «Як швидко та легко виконав він мій наказ! – сказав собі Небучеба. – Треба вигадати таке, з чим він нізащо не впорається. Мабуть, я накажу йому віднести листа до підземного царства моїм батькам».

Дату наказав викопати глибоку криницю і принести до цієї криниці багато великих каменів. Коли все було готове, він послав по Томаринда. Небучеба дав Томаринду листа до батьків і сказав:

– Завтра рано-вранці спустись через цей колодязь у підземне царство і передай цей лист моїм батькам.

Томаринд знову пішов до чаклунки і знову попросив допомоги.

– Це завдання нелегке, – сказала чаклунка, – але не турбуйся, ми перехитримо дату.

Тієї ж ночі чаклунка скликала духів і веліла їм вирити такий самий  глибокий колодязь неподалік будинку Томаринда, а потім з’єднати обидва колодязі підземним ходом. А вранці вона сама прийшла до Томаринда і сказала:

– Небучеба накаже тобі спуститися до його криниці. Як тільки ти опинишся на дні, він велить скинути на тебе приготоване заздалегідь важке каміння. Тому, коли спустишся, одразу йди в бічний хід – він приведе тебе до іншого колодязя, і коли з нього вилізеш, ти опинишся біля свого будинку.

Чаклунка пішла, а Томаринд вирушив виконувати наказ дату. Він спустився вниз, і в колодязь одразу скинули каміння. «Нарешті він мертвий», – подумав з полегшенням дату і задоволений наказав влаштувати розкішний бенкет.

Настав вечір, веселощі були в самому розпалі, і раптом дату заціпенів від жаху: у зал, де він бенкетував зі своїми наближеними, увійшов Томаринд! В руках у нього був лист. Він простяг його дату і сказав:

– Ось відповідь від твоїх батьків.

Дату взяв листа і почав читати. У листі йшлося: «Ми хочемо, щоб ти спустився в підземний світ і відвідав нас. Ми дуже сумуємо за тобою. Тут, для тебе є  красуня наречена».

Дуже здивувався і зрадів дату, і вирішив, що наступного ж дня спуститься в колодязь сам.

— Витягніть усе каміння з криниці, — наказав Небучеба. – Завтра я вирушаю до своїх батьків.

Камені витягли і знову склали біля криниці у велику купу. А вранці Небучебу обережно спустили вниз. Коли дату був уже на самому дні, з купи каміння скотився до криниці найбільший камінь. Він упав униз і розчавив злого дату.

І країною, як того хотів увесь народ, став правити воєначальник Томаринд, справедливий, чесний і добрий.