Три золоті цеглини

Розповідають, що в одному селі жили троє друзів. І були вони завжди нерозлучні – жили по сусідству, разом пили та їли, разом гуляли та веселилися.

Якось друзі вирушили полювати на оленів у віддаленому урочищі. Вийшли дуже рано. І коли настав полудень, розташувалися під кроною тінистого дерева пообідати і трохи перепочити. У прохолодній тіні неквапливо і спокійно лилася їхня дружня розмова.

Випадково один із друзів помітив, що в дуплі дерева щось блищить. Він сказав про це друзям. Ті схопилися, підійшли до дерева і побачили в дуплі три блискучі цеглини. Старший із друзів, найдосвідченіший і найкмітливіший, сказав:

– Друзі мої! Бог свідок, але здається мені, що цеглини ці золоті.

Інші спочатку сумнівалися, але коли придивилися як слід, то радісно закричали:

– Правильно, вірно! Цеглині ці із золота. Яке щастя, що Бог привів нас до цього скарбу!

Але тут один із друзів крикнув:

– Обережніше! Вважайте – величезна кобра вартує це золото.

Зібравшись із духом, вони вбили кобру, витягли з дупла золото і вирішили, що кожен візьме по одній золотій цеглині. Так вони й зробили. Але до цього часу друзі дуже зголодніли. І тоді вони послали одного до найближчого села, щоб роздобути щось на обід. А потім, мовляв, ще пополюємо.

Наймолодший із них пішов у село за їжею. По дорозі він почав обмірковувати, як би самому заволодіти всім золотом. Подумавши, він пообідав у селі, а в їжу для друзів підмішав отруту. Нехай вони помруть, покуштувавши цієї їжі, подумав він, а все золото дістанеться йому.

Тим часом його друзі також вирішили не ділитися знайденим скарбом. Вони домовилися вбити свого друга, як тільки він принесе їжу, а золото розділити навпіл.

Повернувся молодший із друзів із села і сказав: – Я так зголоднів, що не міг більше терпіти, і поїв там. А це ваша частка. Їжте та насолоджуйтесь.

Не встиг він закінчити свою промову, як друзі накинулися на нього і били доти, доки він не віддав богові душу.

Друзі викопали яму і закопали в ній труп нещасного, а самі з радістю накинулися на їжу. Але незабаром знепритомніли і в страшних муках прийняли смерть.

А три золоті цегли яскраво блищали під променями сонця. Але не було там нікого, хто б побачив їх і сказав, що вони належать йому.

Жадібність – одна з найтяжчих вад. Жадібність до багатства занапастила трьох людей, що були до того сердечними друзями.