Ведмедик Бруно і бджоли

Як і всі його родичі Бруно – найбільший ведмідь у лісі любив мед.

— Тримайся подалі від нашого вулика! – грізно дзижчали бджоли. – Цей мед для нашої королеви, а не для тебе.

Бруно боявся бджіл і шанобливо обходив дерево, на якому був вулик.
В кінці літа почалися перші бурі. Якось здійнявся такий сильний вітер, що дерева гнулися й ламалися.

—Допоможіть! — благали бджоли. Наше дерево ось-ось вирве з коренем!

Бруно кинувся на допомогу і підпер стовбур дерева своєю спиною, допомагаючи йому встояти проти вітру.

— Тримайся! — підбадьорювали його бджоли. – Ти зможеш!

Нарешті вітер стих, і знову вийшло сонце. Дерево залишилося на місці, міцно тримаючись корінням у землі.

— Дякуємо тобі, Бруно! Ти заробив собі ласощів на цілу зиму! – сказали вдячні бджоли і з того дня щодня залишали трохи меду для Бруно в дуплі дерева.

А ведмідь завжди був готовий захистити своїх маленьких друзів від будь-якої небезпеки.