Військовий чобіт

— Ти чув, старий? — питає Чобіт модний. —
Ми завтра будем балювать, —
Художник видатний народний
Почне нас малювать!
Та не тебе, коли казать одверто:
Там — діри, там — протерто;
Лежиш під лавою, мізерія стара…
В утиль тебе здавать пора!
— Так, так… Вже підтоптались сили.
Давно в гробу, які мене носили:
Одні лягли в Берліні,
Як піднімали прапор на рейхстазі,
А дехто підірвавсь на міні,
Як бігли чехам помагать у Празі…
Зазнав я лиха в ті знаменні дні,
Коли ми клали славний край війні! —
На ранок хтось з-під лави
Узяв Військовий Чобіт до Музею Слави.

Будуючи життя нове,
Б’ючись за щастя світове,
Нам не забуть бійців
За Батьківщину милу —
І тих, хто ще живе,
І тих, хто склав кістки в могилу.

1962